ответ:До недавнего времени считалось, что борьба с терроризмом, бандитизмом, диверсиями - дело специальных органов МВД, ФСБ. Но террористические акты в Москве и других городах России, наглая вылазка чеченских террористов в Дагестане показали, что задача это далеко не узковедомственная. Стало очевидно, что решать ее должны практически все силовые структуры государства, в том числе и Вооруженные Силы. Положение сложилось таково, что характер, интенсивность террористических, бандитских, диверсионных акций, количество привлекаемых для этого сил и средств достигли таких масштабов, что стали представлять серьезную опасность для всего общества. Речь идет уже не о террористах-одиночках или небольших группах, а о крупных вооруженных террористических формированиях, имеющих в регионе свои базы, центры управления и подготовки диверсантов, налаженные связи с зарубежьем, откуда идет поставка наемников, оружия, материальных и финансовых средств.
Пользуясь скрытой и открытой поддержкой исламских экстремистских организаций (и не только их), чеченские национал-сепаратисты поставили перед собой не только военные, но и далеко идущие политические задачи. Они перешли от проведения частных террористических актов (взрывов домов, сооружений, взятия заложников на территории России, нападений на военные городки, блокпосты) к проведению крупной террористической операции, включающей широкомасштабные наступательные действия в соседнем Дагестане. Естественной ответной реакцией на беспрецедентный вызов экстремистов национальной безопасности России стало проведение военно-политическим руководством государства контртеррористической операции (КТО). Это была вынужденная, спровоцированная акция.
В результате проведенных мероприятий задержан выходец из Центрально-Азиатского региона, 1999 года рождения, осуществлявший по указанию боевиков международных террористических организаций подготовку к совершению террористического акта в одном из зданий органов власти с применением самодельного взрывного устройства.
Безпека належить до базових людських потреб і є потребою дефіциту. Це означає, що доки людина не почувається безпечно, вона не може належним чином дбати про потреби вищого порядку — соціальні та духовні.
І навпаки, навіть мінімальне відчуття безпеки породжує прагнення до соціальних зв’язків. Задоволення потреб у повазі та визнанні підвищує рівень соціальної безпеки. Адже в такому разі особисті інтереси людини збігаються з інтересами соціального оточення і підтримуються ним.
Найвищою потребою людини є духовний розвиток, що спонукає її дбати не лише про безпеку свою та близьких, а й про безпеку наступних поколінь і всього живого на Землі.
Абсолютна безпека, як і абсолютне здоров’я, є категорією теоретичною, адже ніхто цілковито не захищений від випадкових небезпек, наприклад від імовірності потрапити у ДТП.
Рівень особистої безпеки залежить насамперед від самої людини: як вона вміє передбачати небезпеки й уникати їх, раціонально діяти у небезпечній ситуації, від її характеру й особистих якостей. Наприклад, оптимізм і віра у власні сили допомагають вижити в екстремальній ситуації, а така риса характеру, як поміркованість, — уникати зайвих ризиків. І навпаки, песимізм відбирає сили і надію, а звичка «ходити по краю» перетворює життя на суцільний екстрим.
Однак безпека людини залежить не лише від її поведінки, а й від кількості та сили загроз, що існують у суспільстві. Загалом поведінка людини дає їй змогу лише реалізовувати (чи не реалізовувати) суспільний рівень безпеки.
Безпека належить до базових людських потреб і є потребою дефіциту. Це означає, що доки людина не почувається безпечно, вона не може належним чином дбати про потреби вищого порядку — соціальні та духовні.
І навпаки, навіть мінімальне відчуття безпеки породжує прагнення до соціальних зв’язків. Задоволення потреб у повазі та визнанні підвищує рівень соціальної безпеки. Адже в такому разі особисті інтереси людини збігаються з інтересами соціального оточення і підтримуються ним.
Найвищою потребою людини є духовний розвиток, що спонукає її дбати не лише про безпеку свою та близьких, а й про безпеку наступних поколінь і всього живого на Землі.
Абсолютна безпека, як і абсолютне здоров’я, є категорією теоретичною, адже ніхто цілковито не захищений від випадкових небезпек, наприклад від імовірності потрапити у ДТП.
Рівень особистої безпеки залежить насамперед від самої людини: як вона вміє передбачати небезпеки й уникати їх, раціонально діяти у небезпечній ситуації, від її характеру й особистих якостей. Наприклад, оптимізм і віра у власні сили допомагають вижити в екстремальній ситуації, а така риса характеру, як поміркованість, — уникати зайвих ризиків. І навпаки, песимізм відбирає сили і надію, а звичка «ходити по краю» перетворює життя на суцільний екстрим.
Однак безпека людини залежить не лише від її поведінки, а й від кількості та сили загроз, що існують у суспільстві. Загалом поведінка людини дає їй змогу лише реалізовувати (чи не реалізовувати) суспільний рівень безпеки.
ответ:До недавнего времени считалось, что борьба с терроризмом, бандитизмом, диверсиями - дело специальных органов МВД, ФСБ. Но террористические акты в Москве и других городах России, наглая вылазка чеченских террористов в Дагестане показали, что задача это далеко не узковедомственная. Стало очевидно, что решать ее должны практически все силовые структуры государства, в том числе и Вооруженные Силы. Положение сложилось таково, что характер, интенсивность террористических, бандитских, диверсионных акций, количество привлекаемых для этого сил и средств достигли таких масштабов, что стали представлять серьезную опасность для всего общества. Речь идет уже не о террористах-одиночках или небольших группах, а о крупных вооруженных террористических формированиях, имеющих в регионе свои базы, центры управления и подготовки диверсантов, налаженные связи с зарубежьем, откуда идет поставка наемников, оружия, материальных и финансовых средств.
Пользуясь скрытой и открытой поддержкой исламских экстремистских организаций (и не только их), чеченские национал-сепаратисты поставили перед собой не только военные, но и далеко идущие политические задачи. Они перешли от проведения частных террористических актов (взрывов домов, сооружений, взятия заложников на территории России, нападений на военные городки, блокпосты) к проведению крупной террористической операции, включающей широкомасштабные наступательные действия в соседнем Дагестане. Естественной ответной реакцией на беспрецедентный вызов экстремистов национальной безопасности России стало проведение военно-политическим руководством государства контртеррористической операции (КТО). Это была вынужденная, спровоцированная акция.
Объяснение: