место обитания различных видов птиц в том или ином природном сообществе зависит от способа питания птиц. есть птицы лесов, степей, лугов, птицы водойм и водоплавающие птицы и т.д.
не все птицы смогут жить в саду. например, в саду не сможет жить орел, ястребь, сокол. им для охоты необходимо пространство.
также не смогут жить птицы, жизнь которых связана с водной стихией: цапли, дикие гусы, лебеди, дикие утки, буревестники, альбатросы, чайки, выпь.
в садах не живут журавли, страусы, дрофы, тетерева, глухари, аисты.
наиболее комфортно чувствуют себя в саду синицы, малиновки, мухоловки, дрозды, скворцы. они питаются насекомыми, часто вредителями сада.
ответ:Про підземелля Старого Луцька існує чимало легенд. За цими розповідями, місто зв’язувалося ходами з Шепельським і Жидичинським городищами, з Олицьким замками та іншими старовинними укріпленнями. Розповідають, що окремі з ходів вели до міських сіл Забороль і Рованці. Однак, як зауважує професор М. Кучинко, – це дійсно лише легенди. І обґрунтовує свою думку тим, що найбільшою перешкодою для реального існування таких підземних ходів є річка Стир. Вчений відзначає і той факт, що подібні легенди побутують і в інших давніх населених пунктах Волині. Зокрема, в існуванні підземних ходів в районі затурцівського городища (які, можливо, існують дотепер) впевнені жителі с. Затурці Локачинського району. Мешканці Володимира-Волинського та навколишніх сіл розповідають про підземні ходи, що зв’язували це місто і Зимне. Отже, на думку М. Кучинка, повністю заперечувати факт існування підземель не можна, адже, як відомо, в кожній легенді є зерно історичної правди .
Підземні ходи в Старому місті таки є. От і декілька років назад, проводячи археологічні розкопки на розі вулиць Данила Галицького і Кафедральної було відкрито невеличку ділянку одного з ходів. Стосовно легенд про луцькі підземні ходи, вчений припускає, що вони виникли на тій підставі, що Старий Луцьк ніколи не був одноповерховим і тут справді існувало ніби ще одне, підземне місто. Навіть під невеличкими малопримітними будинками завжди були підвали, які опускалися донизу кількома ярусами. Все місто перепліталося мережею підземних ходів. У газеті „Молодий ленінець” за 1985 рік ми знайшли скаргу одного із мешканців будинку № 2 по вул. К. Лібкнехта (тепер – Драгоманова) на те, що „підземні квартали між вул. К. Лібкнехта і Крупської (тепер – Кафедральна) знову затоплює вода, яка поступає з водопровідної мережі, і вже затопила нижній поверх підвалу нашого будинку”. І тут автор наголошує, що „старовинні підвали тут місцями у два, а то й три поверхи” .
Якщо професор М. Кучинко, керуючись реальними фактами, ставить під сумнів існування підземних ходів, що вели далеко за межі Луцька, то керівник клубу „Ентузіаст” О. Виноградов вважає, що такі ходи могли існувати, правда, не до Шепеля чи Олики, а лише до Рованців або Забороля. Свою думку дослідник обґрунтовує тим, що йому неодноразово доводилось розмовляти із старожилами, які спускались в підземні ходи (що вели в напрямку до Старого міста) в районі Омеляника, а також ходили підземним ходом з району старої автостанції (на проспекті Волі) до Луцького замку. Та все це, як наголошує О. Виноградов, ще потребує досліджень.
Конкретних письмових свідчень про підземелля Старого міста немає. Саме це, на нашу думку, і породило низку різноманітних оповідей. Однак перекази про те, що підземні лабіринти колись сягали за межі міста, небезпідставні. Документи, які збереглися до наших часів, розповідають про процес, що відбувся у Луцьку над єзуїтом. Його звинувачували у тому, що він, скориставшись підземним ходом, відвідував монастир, який знаходився за межами тогочасного Луцька .
Отже, напевно, є підстави гадати, що підземні ходи дійсно існували. Однак чи збереглися вони до наших часів? У 1967 р. на території Луцького замку обвалилась земля. Від ями, що утворилась на місці тільки що рівної поверхні, йшов підземний хід в напрямку замку. Яму просто засипали, не провівши ніяких обстежень.
Объяснение: