1 . изучает - явления ; изучает- поверхность земли . 2. смотри на картинке 3. вывод: самая высокая плотность в азии , средняя плотность в мире , самая маленькая плотность в северной америке. 4. микромир : нанометры , пикометры , , милиграммы ( вроде так) макромир: см , дм , м , кг , ц, т, л. 5. а) вид движения земли : земная ось б) смена дня и ночи , земля находится по углом 66, 5 градусов . 6. преимущества-то , что есть : отопление , электричество , подача воды и т.д недостатки- срубают деревья , воздух становится грязным. 7. общая площадь- 54 000 км , океаны омывающие береза евразии атлантический , северный ледовитый , индийский и тихий. 8. причины неравномерного расселения людей на земле : неподходящие условия для жизни, миграция. 9. вычислите плотность населения в : 1167 человек на 1 км. самая большая плотность населения в
вот в этой ссылке рисунок
если не найдешь то вот что там написано
мезосфера-80
стратосфера-55
тропосфера-17
Золотая красавица тыква… Она не только иностранка (в России тыква появилась в XVI веке), но и глава весьма многочисленного семейства тыквенных. У каждого члена этого семейства есть своя история. Из 30 видов ее только 3 считаются культурными. У каждого из них существуют многочисленные подвиды. Подвидами обыкновенной тыквы, например являются всем известные кабачки и патиссоны, которые принимают за совершенно самостоятельные овощи.
Родиной тыквы считают Америку, поскольку именно там выращивали большинство съедобных сортов. В VII – VI веках до н. э., на территории современной Центральной Америки индейцы выращивали тыкву. В Мексике и в Северной Америке с тех пор этот овощ стал основой ежедневного рациона. В Европе и Азии с древнейших времен была известна бутылочная тыква (горлянка или лагенария), из которой древние римляне делали сосуды и даже винные бочки. Первая тыква была выращена вовсе не на Апеннинах, хотя уже в античном Риме этот овощ употребляли в пищу, а также делали из него тару для перевозки соли, вина. Причем они умели придавать им самые необычные формы. Для этого они выращивали горлянку в специальных деревянных ящиках, которые снимали с тыквы только после ее созревания. Затем, проделав в тыкве отверстие, заливали ее кипятком. Вычистив распаренную мякоть, насыпали песок, наливали воду и тщательно полоскали. Полностью очищенный таким образом сосуд просушивали и использовали для хранения воды или вина.
В древнем Китае бутылочную тыкву считали царицей растений - об этом упоминается в древнейших китайских рукописях. Выращенная, например, в саду китайского императора горлянка шла на изготовление специальных чаш. Из этих чаш император угощал высокопоставленных гостей напитком, приготовленным из мякоти тыквы.
Использовали тыкву и в древней медицине. Мякоть - в качестве мочегонного средства, семена - для улучшения пищеварения, а настои и отвары из семян и сегодня применяют как противоглистное средство.
Саме до цього закликає старовинна приказка, щоб завжди відчувати себе здоровим і бадьорим, і, крім того, витрачати на це мінімум фінансів і часу. Загартовування — найдоступніший метод захисту організму від застуди! При цьому важливо пам'ятати, що загартовування не вилікує хворобу, але попередить її, підвищивши стійкість імунітету до вірусів і перепадів температури. Особливо актуальним такий вид підтримки здоров'я є для наших кліматичних умов, де тепло різко змінюється холодами.
Загартовування, як вид оздоровлення, відомо людству ще з моменту його появи. А в V столітті до н.е. Гіппократ став надавати йому особливого значення, переконавшись, що "холодні дні зміцнюють тіло, роблять його пружним і зручнорухливим".
Під загартовуванням розуміють систему гігієнічних процедур, спрямованих на підвищення стійкості організму до несприятливих метеорологічних умов — холод, спека, підвищена вологість, знижений атмосферний тиск, сонячна радіація.
З розвитком цивілізації людина навчилася захищати себе від холоду, створюючи спеціальні житла і одяг, використовуючи всілякі технічні засоби. Але вчені простежили закономірність: чим більше ми захищаємо себе від холоду, тим більш сприйнятливий наш організм до хвороб, він ніби втратив здатність самостійно долати охолодження, включати захисні механізми, що забезпечують сталість температури тіла. У цьому випадку можна побачити навіть парадоксальну картину: життєво необхідні для організму фактори стають навіть небезпечними для нього. Виходить своєрідне замкнене коло, вирватися з якого можна тільки за до загартовування. Деякі припускають, що у людей, що живуть в більш суворих кліматичних умовах або працюють тривалий час на холоді, виробляється підвищена стійкість до переохолодження. Насправді це пасивне загартовування носить нетривалий ефект.
Якщо організм не загартований, при охолодженні в ньому сповільнюються обмінні процеси, порушується діяльність центральної нервової системи, будь-який вірус вільніше вражає його. Звичайно, все це виснажує організм, і він стає вразливим для хвороб. Тільки загартована людина без труда здатна перенести охолодження і різкі перепади температури.
Саме перепади температури — найголовніший момент загартовування. Щоб компенсувати його, організм і запускає механізм захисту, що полягає в здатності погашати температурні перепади власними силами. При цьому загартовування не знає ні протипоказань, ні обмежень, воно до здоровим зберегти здоров'я, і ослабленим зміцнити його. Шляхом загартовування можна зміцнити серцево-судинну систему, шлунково-кишковий тракт, нервову систему. Вчені встановили, що при зіткненні організму з різкими перепадами температури на клітинному рівні відбувається очищення від шлаків, оскільки запускається процес обміну речовин.
Объяснение: