Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов'язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери. "Але якби ви знали, як це цікаво — узяти людину й навчити її говорити інакше, ніж вона говорила до цього часу, зробити з неї зовсім іншу, нову істоту. Адже це означає — знищити провалля, яке відділяє клас від класу, душу від душі", — каже Хіггінс. Проте й учениця була дуже здібна: вона мала тонкий слух, неабиякі лінгвістичні здібності, відзначалася старанністю й дуже швидко просувалася у навчанні, підвищувала свою загальну культуру. Та, на свою біду, Еліза закохалася не лише у навчання, а й у свого вчителя. А він, цей експериментатор, зовсім не думав і не цікавився, що у дівчини є душа, людська гідність, що їй властиві якісь високі помисли й почуття. Його цікавив лише експеримент і його результат, а не його маленьке "піддослідне кроленятко", на яке він зовсім не звертав уваги й не визнавав за рівну йому людину. Еліза була лише об'єктом його дослідження і застосування його методів. Нарешті настав час іспиту. На пікніку, званому обіді, в опері Еліза поводилася як справжня герцогиня, чаруючи всіх присутніх не лише своєю незвичайною вродою, а й вишуканими манерами й бездоганною літературною мовою. Хіггінс радіє. Честолюбство його потішено. Парі виграно. "Все-таки це була значна подія. Ми отримали блискучу перемогу", — каже полковник Пікерінг. Експеримент закінчився вдало. І стомлений Хіггінс заявляє полковнику: "Більше я виробництвом герцогинь не займаюся". І ніхто з них — ні професор Хіггінс, ні полковник Пікерінг — не замислюються над тим, що буде далі з дівчиною. Що вона не діаманти, які на деякий час взяли в заставу, а коли вони вже непотрібні, їх можна віднести назад. Світ, з якого вона вийшла, Еліза вже давно переросла й не може й не хоче повернутися до минулого. Але й майбутнє її досить туманне, її почуттів Хіггінс не поділяє. Як складеться її доля?
"На що я гідна, до чого ви мене пристосували?" — каже вона своєму вчителю. Але ці питання професора Хіггінса зовсім не хвилюють. Більше того, навчивши дівчину правильно й красиво говорити, гарним манерам, сам він у її присутності дозволяє собі нечемно поводитись із нею, навіть вживати негарні слова. Дивиться на Елізу, як на якесь бездушне створіння. "Я сам зробив це єство із пучка гнилої моркви ковентгарденського ринку", —-виголошує Генрі Хіггінс. І це заявляє професор лінгвістики! Чи не час зайнятися вихованням його самого й завдяки якомусь експерименту розбудити його черству, егоїстичну душу. А як шкода, що Елізі — гарній, розумній, талановитій дівчині — немає гідного місця в сучасній буржуазній Англії. Слід лише сподіватися, що все ж цей експеримент професора Хіггінса дасть можливість Елізі не розгубитися в цьому жорстокому світі, знайти пристосування своїм набутим знанням, зберегти свою людську гідність.
Южная Америка — четвертый по величине материк, он лежит в южном полушарии. Пять климатических поясов определяют особенности растительного и животного мира: экваториальный, субэкваториальный, тропический, субтропический и умеренный, большая часть материка отличается теплым климатом.
Растительный и животные миры очень богаты, многие виды встречаются исключительно здесь. Южная Америка — рекордсмен во многом, здесь течет самая длинная и самая полноводная река в мире Амазонка, находятся самая длинная горная цепь Анды, расположено самое большое горное озеро Титикака, это самый дождливый материк на земле. Все это значительно повлияло на развитие живой природы.
Природа разных стран Южной Америки:
Природа БразилииПрирода АргентиныПрирода ПеруПрирода ЧилиРастительный мир Южной АмерикиРастительный мир Южной Америки по праву считается главным богатством материка. Такие всем известные растения, как помидоры, картофель, кукуруза, шоколадное дерево, каучуковое дерево были открыты именно здесь.
Влажные тропические леса северной части материка до сих пор поражают богатством видов, и сегодня ученые продолжают открывать здесь новые виды растений. В этих лесах встречаются разные виды пальм, дынное дерево. На 10 квадратных километров этого леса приходится 750 видов деревьев и 1500 видов цветов.
Лес настолько густой, что передвигаться по нему чрезвычайно трудно, затрудняют движение и лианы. Характерным растением для тропического леса является сейба. Лес в этой части материка может достигать высоты более 100 метров и распределяться на 12 уровней!
К югу от сельвы находятся переменно-влажные леса и саванны, где произрастает дерево квебрахо, которое славится очень твердой и очень тяжелой древесиной, ценным и дорогим сырьем. В саваннах небольшие леса сменяются зарослями злаков, кустарников и жестких трав.
Еще южнее находятся пампасы — южноамериканские степи. Здесь можно встретить много видов трав, обычных и для Евразии: ковыль, бородач, овсянница. Почва здесь достаточно плодородная, так как осадков выпадает меньше, и она не вымывается. Среди трав растут кустарники и небольшие деревья.
Юг материка — это пустыни, климат там более суровый, а потому и растительность значительно беднее. Кустарники, некоторые виды трав и злаки произрастают на каменистой почве пустыни Патагонии. Все растения устойчивы к засухе и постоянному выветриванию почвы, среди них — смолистый чаньяр, чукурага, патагонская фабиана.
Животный мир Южной АмерикиЖивотный мир, как и растительность, отличается огромным богатством, многие виды до сих пор не описаны и не квалифицированы. Самый богатый регион — амазонская сельва. Именно здесь водятся такие удивительные животные, как ленивцы, самые маленькие в мире птицы колибри, огромное количество земноводных, среди которых ядовитые лягушки, рептилии, в том числе огромные анаконды, самый большой в мире грызун капибару, тапиры, ягуары, речные дельфины. По ночам в лесу охотится дикая кошка оцелот, напоминающая леопарда, но встречающаяся только в Америке.
По подсчетам ученых, в сельве обитают 125 видов млекопитающих, 400 видов птиц и неустановленное количество видов насекомых и беспозвоночных. Богат и водный мир Амазонки, самый известный его представитель — хищная рыба пиранья. Другие знаменитые хищники — крокодилы и кайманы.
Саванны Южной Америки также отличаются богатой фауной. Здесь водятся броненосцы, удивительные животные, покрытые пластинками - «броней». Другие животные, которых можно встретить только здесь, - муравьеды, страусы-нанду, очковый медведь, пума, кинкажу.
В пампасах этого материка встречаются олени и ламы, которые живут на открытых пространствах, и которые могут найти здесь травы, которыми питаются. В Андах есть свои особые обитатели — ламы и альпаки, густая шерсть которых их от высокогорного холода.
В пустынях Патагонии, где на каменистой почве растут лишь жесткие травы и небольшие кустарники, обитают преимущественно мелкие животные, насекомые, разные виды грызунов.
К Южной Америке относятся тихоокеанские Галапогосские острова, на которых водятся удивительные черепахи, самые крупные на земле представители семейства.