1. гражданский кодекс рассматривает субъективное право наравне с другими имущества. однако не всякое право может быть объектом правоотношения. во-первых, для этого право должно быть имущественным. во-вторых, когда в гк упоминаются имущественные права, то имеются в виду в первую очередь права обязательственные. вещные права лишены возможности быть самостоятельными объектами — они слишком тесно связаны с вещами.
право нематериально, оно совершенно не может находиться в обладании лица. применительно к вещам владение выполняет функцию оповещения третьих лиц о принадлежности вещи данному лицу. принадлежность же права далеко не столь очевидна. поэтому существует специальный порядок оповещения третьих лиц об актах перехода прав. закон требует известить должника о состоявшемся переходе прав кредитора к другому лицу.
закон специально ограничивает возможность передачи прав. не могут быть переданы права, неразрывно связанные с личностью кредитора, — ни при сингулярном, ни при универсальном правопреемстве. не допускается без согласия должника уступка требования по обязательству, в котором личность кредитора имеет существенное значение для должника.
2. права нельзя виндицировать. если деньги не могут быть истребованы от добросовестного приобретателя, то права вообще остаются вне виндикации (хотя предписания ст. 149.3 гк похожи на нее).
лицо, которому принадлежит право, может отказаться от него, как от любого другого имущества. отказ от обязательственного права представляет собой прощение долга и сопровождается прекращением права и обязательства, тогда как вещь сохраняет свою сущность и после отказа от нее. выброшенная вещь может быть обращена в свою собственность иным субъектом, а вот «подобрать» брошенное право невозможно.
Договір позки - договір за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі (з родовими ознаками). При цьому позичальник зобов'язується у встановлений строк повернути ці грошові кошти/речі у тій самій кількості і якості.
Договір дарування- угода за якою дарувальник передає у дарунок обдарованому якесь майно або майнові права.
Мають різні сторони, різні предмети договору.
Договір дарування завжди є безоплатним, тобто той хто дарує не вимагає жодної плати. В свою чергу договір позики може бути оплатним, з нарахуванням відсотків, або безоплатним .
При договрі дарування відбувається перехід права власності від дарувальника до обдарованого без повернення. Договір позики передбачає цей перехід лише на встановлений договором строк.
Договір позики- тільки реальний. Договір дарування- може бути як реальним, так і консенсусальним.
Регулювання відносин, що виникають з договору позики здійснюється відп.до глави 71 ЦКУ, дарування- глави 55.
реалізація норм матеріального права(імплементація)-процес впровадження міжнародного права в поведінку і діяльність держави та інших суб'єктів міжнародного права.можна виділити чотири форми імплементації норм міжнародного права: використання, використання, дотримання, застосування.