Объяснение:
По поводу философии права, возникает много во наиболее
существенным является во о том: Что собой представляет Философия
права? Но еще больше недоразумений - Зачем вообще нужно
философствовать о праве?
На мой взгляд, в настоящее время более актуальным во является
во Почему сегодня философско-правовые проблемы интересуют только
юристов?
В таком случае и ответ на во Что такое философия права и каковы
ее цели и задачи следует искать не в самом понятии «Философия права», а,
скорее, в философско-правовом дискурсе между философами и правоведами.
Профессиональные дискурсы по поводу сущности методологии права и
основных типов правопонимания ведутся давно, они представлены в истории
развития как политико-правовой мысли, так и философского знания. В
результате этих дискурсов сформировались многочисленные направления и
учения, в которых не только обосновывается необходимость Философии
права как особой отрасли знания, но и содержится весь научный арсенал: от
категориального аппарата до методологии познания.
Структура современной Философии права сформировалась из истории
права, теории права и политики права, синтезировав в себе те или иные
основания как юридической науки, так и философии.
Философии права имеет как теоретическое, так и практическое
значение.
Развитие философии права опосредовано философской мыслью, хотя
формировалась она благодаря усилиям не только философов, но и юристов.
Багато з цих властивостей характерні і для норм інших галузей права, проте у конституційному праві їх слід досліджувати в аспекті конституційно-правовому, що допомагає зрозуміти специфіку конституційно-правового регулювання. Так, наприклад, примус не є властивістю конституційних норм, а виступає як вид їх юридичних гарантій. Примус виконує досить обмежену і підпорядковану роль у цій галузі права, адже не всі конституційно-правові норми здійснюються через примус.
У свою чергу конституційно-правові норми відрізняються від норм інших галузей права своїм змістом, тобто специфічною сферою суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані; джерелами, в яких вони відображені (перш за все Конституцією України), і суб'єктами, на регулювання поведінки яких вони спрямовані.
Виходячи з цих особливостей, до специфічних особливостей норм конституційного права слід віднести: вищу юридичну силу норм деяких конституційно-правових актів; особливий юридичний зміст; установчий характер конституційних норм; безпосередній і прямий характер їхньої дії та особливості їхньої структури.
Объяснение: