Кожен громадянин України у випадку незгоди із рішенням українських служителів Феміди, має право на звернення до Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд). За яких підстав можна звернутися до Європейського суду та який порядок звернення – розповідає керівниця Локачинського бюро правової до , що на Волині, Алла Рибка.
Європейський суд – міжнародний орган, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), уповноважений розглядати заяви людей, які скаржаться на порушення своїх прав.
Відповідно до статті 19 Конвенції Європейський Суд створений для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Варто зауважити, що Європейський Суд не виконує функції національного суду та не має повноважень скасовувати або змінювати його рішення. Європейський суд також не може втручатися в діяльність органу влади, дія або бездіяльність якого спричинила порушення.
Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого більшість європейських держав зобов’язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини.
Кожна особа може звернутися до Європейського Суду, якщо вважає, що вона особисто є жертвою порушення її прав чи свобод однією з держав – сторін Конвенції.
Объяснение:
1) Поняття умисне вбивство визначене в ст. 115 КК України, вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вбивство – це передбачене кримінальним законо винне суспільно небезпечне діяння, яке посягає на життя іншої людини і спричиняє її смерть.
2)Умисне вбивство двох або більше осіб передбачає, що позбавлення їх життя охоплювалося єдиним умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК України. Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше осіб значення для кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України не має.
3)Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності має місце тоді, коли винний умисно позбавляє життя особу, якій не виповнилося 14 років (ця кваліфікуюча ознака наявна тоді, коли винний достовірно знав, що потерпілий є малолітнім, або припускав це, або за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати), або жінку, яка завідомо для винного справді перебувала у стані вагітності.
человека - его свобода. Веками
стремились люди к свободе как к
царствию небесному, боролись за
нее, отдавали в борьбе жизни. И
когда мы говорим о духовности
человека, невольно возникает
вопрос: «Свободен ли духовный
человек?» Это очень непростой
вопрос. Свобода не
беспредельна. В социальном
плане человек как член общества
всегда соизмеряет свои действия
и поступки с теми правилами и
нормами, которые реально
существуют в обществе. Для
нормального
социализированного человека
свобода - это ответственность.
Иными словами, готовность
отвечать за свои решения, дела,
образ жизни перед собой и
другими людьми (для верующих -
перед Богом). С самых ранних лет
человек убеждается, что, кроме
его потребностей, для
удовлетворения которых нужна
максимальная свобода,
существует множество условий,
обстоятельств, с которыми
приходится считаться. Той
абсолютной свободы, которая
выражается в отсутствии каких-
либо ограничений, во
вседозволенности, просто не
существует. Свобода каждого
человека имеет границы. Как
сказал один мудрый человек,
«моя свобода махать кулаками
кончается там, где начинается
нос соседа». Ибо помимо моих
желаний есть желания других
людей.
Соотношение свободы и
необходимости в деятельности
людей - старая философская
проблема (категория),
выражающая взаимоотношения
между деятельностью человека и
объективными законами природы
и общества. Чтобы совместить
«свободы» всех людей, сделать
из взаимоприемлемыми,
необходимо ввести какие-то
общие для всех правила,
ограничения. Эти ограничения и
выступают как необходимости,
корректирующие (поправляющие)
поведение людей. Человек
общественный ощущает свою
зависимость от других людей, от
общества, государства. Как
гражданин, он готов выполнять
обязанности, нести
ответственность.
В академическом Словаре
современного русского языка
слово «ответственность»
объясняется как возлагаемое на
кого-либо или взятое кем-либо
обязательство (обязанность, долг)
отчитываться в каких-либо своих
действиях и принять на себя вину
за возможные их последствия.
Итак, ответственность - это
гражданская необходимость
отвечать за свои действия,
поступки. Если гражданин
совершил то, что нельзя, он
должен отвечать, нести
ответственность. Хочет или не
хочет, но должен. Таков порядок
в обществе.