прокурор:
рассматривает и проверяет заявления, жалобы и иные сообщения о нарушении прав и свобод человека и гражданина;
разъясняет пострадавшим порядок защиты их прав и свобод;
принимает меры по предупреждению и пресечению нарушений прав и свобод человека и гражданина, привлечению к ответственности лиц, нарушивших закон, и возмещению причиненного ущерба;
использует полномочия, предусмотренные статьей 22 настоящего Федерального закона.
2. При наличии оснований полагать, что нарушение прав и свобод человека и гражданина имеет характер преступления, прокурор принимает меры к тому, чтобы лица, его совершившие, были подвергнуты уголовному преследованию в соответствии с законом.
(в ред. Федерального закона от 05.06.2007 N 87-ФЗ)
(см. текст в предыдущей редакции
Відповідь:
1. Склад злочину: суб’єкт - Іван, суб’єктивна сторона - умисний злочин, так як під час знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним винний передбачав, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити чи пошкодити майно інших фізичних чи юридичних осіб, крім майна, на яке вчинюється посягання, або може і повинен це передбачати. Тобто психічне ставлення винної особи характеризується умисною формою вини. Мотив і мета не є обов'язковими ознаками цього злочину. Об’єкт - основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності; 4 шини вказаного автомобіля. Об’єктивна сторона - пошкодження майна шляхом прорізу шин.
Стадія скоєння злочину - закінчений злочин.
2. Склад злочину: суб’єкт - Созон та Микола, суб’єктивна сторона - вина у формі умислу. Об’єкт - безпосереднім об'єктом будь-якого вбивства є життя особи (людини), у даному випадку, життя Нестора. Об’єктивна сторона - суспільно-небезпечне діяння у формі дії, наслідок у вигляді смерті Нестора, з цього моменту даний злочин вважається закінченим, причиновий зв'язок між вказаними вище діянням і наслідками - смерть потерпілого є закономірним результатом умисного діяння винної особи, ознаки злочину, як місце, час б, знаряддя, засоби, обстановка його вчинення не впливають на кваліфікацію діяння за ч. 1 ст. 115.
Стадія скоєння злочину - закінчений злочин.
3. Склад злочину: суб’єкт - Ігнат, суб’єктивна сторона - крадіжка характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив. Об’єкт - право власності, об’єктивна сторона - таємне викрадення чужого майна, обов'язкові ознаки об'єктивної сторони крадіжки: 1) дія (таємне, незаконне, безоплатне, поза волею власника вилучення чужого майна); 2) наслідок, що полягає у заволодінні винним чужим майном; 3) причиновий зв'язок між дією та наслідком б вчинення злочину, що характеризується таємністю.
Стадія вчинення злочину - незакінчений злочин.
4. Склад злочину: Суб’єкт - Марина, суб’єктивна сторона - непрямий умисл до бездіяльності і необережність до наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть. Об'єкт - життя і здоров'я особи, об'єктивна сторона - ненадання до особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку до якщо це спричинило смерть та неповідомлення належним установам чи особам про знаходження іншої особи в небезпечному для життя стані. Обов'язковою ознакою злочину є причинний зв'язок між бездіяльністю винного і наслідками у вигляді настання смерті.
Стадія вчинення злочину - закінчений злочин.
Пояснення:
1924 року затверджено Основи судоустрою СРСР і союзних республік, 1927-го — НКЮ запроваджено інститути стажистів і практикантів.
Положення про адвокатуру 1939 року
Положення про адвокатуру 1939 року відіграло неабияку роль у розвитку радянської адвокатури. Воно визначило завдання адвокатури, структуру, порядок прийому та виключення з колегії адвокатів, а також окреслило дисциплінарну відповідальність.
Адвокатура в період окупації 1941—1944 років
Значний вплив на розвиток адвокатури мало возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною, яке відбулося 1944 року. Народною Радою Закарпатської України 1945 року прийнято такі документи, як декрет «Про організацію роботи народної адвокатури», «Тимчасове положення про організацію та діяльність народної адвокатури», розпорядження «Про таксу адвокатів та їхніх заступників». Але після утворення Закарпатської області 24 січня 1946 року на її території було запроваджено законодавство УРСР.
Організація та діяльність адвокатури України в післявоєнний період (1946—1977 роки)
Розглядаючи адвокатуру в післявоєнний період, слід мати на увазі, що її організацію та діяльність можна умовно поділити на два етапи: до прийняття Конституції УРСР 1978 року та після її прийняття і до середини 80-х років.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни діяльність адвокатури не зазнала великих змін. Основними віхами розвитку адвокатури цього періоду були: кодифікація законодавства, що почалася на початку 50-х років, прийняття нового Положення про порядок оплати праці адвокатів 1955 року (яке діяло до квітня 1956 року), прийняття Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для адвокатів. Великий вплив на регулювання діяльності адвокатури мали прийняті в грудні 1958 року Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік і Закон «Про судоустрій Української РСР». Норми цих документів знайшли своє відображення в Положенні про адвокатуру 1962 року.
Адвокатура в період формування правової держави
З прийняттям 20 квітня 1978 року Конституції Українською РСР адвокатура отримала конституційний статус. Відповідно до неї 1980 року затверджено Положення про адвокатуру УРСР, зі змістом якого студенти повинні ознайомитися.
Прийняті 1989 року Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій містили деякі новели стосовно участі захисника у справі. Саме на них студенти повинні звернути увагу у процесі вивчення теми.
Після отримання Україною незалежності особливе значення для розвитку української адвокатури мали створена 1990 року Спілка адвокатів України та прийнятий 1992 року Закон України «Про адвокатуру».