Задача з права Комерційний банк "Новий" уклав кредитний договір з представником фірми "Валес" Величко. Кредит не був повернутий у строк, зазначений в кредитному договорі, після чого банк звернувся з претензією до фірми "Валес". У відповіді на претензію комерційного банку "Новий" генеральний директор фірми "Валес" пояснив, що Величко не мав повноважень на укладення такого договору, а тому вимоги банку фірма не задовольнить. У своєму позові до суду комерційний банк Новий вимагав повернення кредиту фірмою Валес посилаючись на те, що кредитні кошти були перераховані на розрахунковий рахунок фірми Валесі використані нею. В свою чергу, фірма Валес подала зустрічний
позов про визнання правочину, укладеного між Величко та комерційним банком Новий недійсним. Як суд вирішить справу ? Аргументуйте свою відповідь, посилаючись на цивільне законодавство України.
Объяснение:
Одним з найпоширеніших юридичних фактів, з яким закон пов'язує виникнення цивільних правовідносин, є правочин. Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правочинам притаманні ознаки, що відрізняють їх від інших юридичних фактів. Так, правочин — це завжди вольова правомірна дія, спрямована на досягнення певної правової мети.
Види правочинів Залежно від кількості сторін, які укладають правочин, останні можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Такий правочин створює обов'язки лише для особи, яка його вчинила (заповіт, відмова від прийняття спадщини тощо). При цьому він може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (надання довіреності тощо). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (наприклад, укладення договору поставки між замовником та постачальником або укладення договору про спільну діяльність між трьома або більше юридичними чи фізичними особами). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Залежно від мети правочини поділяються на відплатні та безоплатні; каузальні та абстрактні. Під метою у правовому значенні слід розуміти відповідний правовий ефект, якого намагаються досягти сторони в правочині шляхом вчинення дій. У відплатному правочині дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. Наприклад, за договором міни продавець передає майно у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти майно і передати майно, щодо якого здійснюється обмін. У безоплатному правочині обов'язок вчинити зустрічну дію відсутній. Наприклад, договір дарування, договір позички. Є правочини, які можуть бути як відплатними, так і безоплатними. Наприклад, договір зберігання, договір доручення тощо. У каузальному (від лат. саше — причина) правочині вбачається правова мета, якої прагне досягти сторона, укладаючи правочин. Більшість правочинів можна визнати каузальними, оскільки суб'єкти, які вчиняють правочини, прагнуть досягти певної мети. Якщо мета не визначена або є недосяжною, правочини, як правило, визнаються недійсними. Наприклад, за договором перевезення відправник прагне доставити вантаж у певне місце, а перевізник отримати за роботу певну винагороду. Абстрактні правочини віддалені від своєї мети. Щоб укласти такий правочин і щоб він був дійсним, обов'язкова вказівка на це в законі.