В 2000 р. Семенець отримала в садовому товаристві “Хуторок” земельну ділянку площею 0,12 га і звернулася до свого брата з проханням про до в освоєнні цієї ділянки. Вони уклали між собою договір про спільну діяльність експлуатації ділянки та будівництва садового будинку, за яким всі витрати на будівництво: рекультивацію землі, придбання посадкового матеріалу, виплаті членський та цільових внесків – ділили порівну. На протязі кількох років домовленість виконувалась, і між братом та сестрою не виникало спорів. Проте в 2004 р. вони посварились, і брат заборонив сестрі користуватися ділянкою. Брат в обґрунтування своєї правоти доводив, що після того, як сестра отримала ділянку, вона її передала брату, і той сам як інвалід-пенсіонер в сезон постійно проживав там, освоював земельну ділянку – висадив сад, збудував садовий будинок, на земельній ділянці та освоєних ним “нахаловках” (не використовуваних ділянках землі) вирощував овочі, якими забезпечував і свої потреби, і потреби сім’ї сестри. Семенець звернулась з позовом в суд про заборону користування братом земельною ділянкою, а брат із зустрічним позовом про стягнення з неї 90 відсотків вартості будинку, та інших будівель й насаджень, оскільки він сам здебільше фінансував його будівництво та звів його своєю власною працею. Вирішіть ситуацію, що виникла. Яке рішення повинен винести суд?
ч. 2 ст. 92 УК РФ - Несовершеннолетний, осужденный к лишению свободы за совершение преступления средней тяжести, а также тяжкого преступления, может быть освобожден судом от наказания и помещен в специальное учебно-воспитательное учреждение закрытого типа ( в ч. 5 ст. 92 УК даны статьи не попадающие под освобождение, и там указана ч. 2 ст. 131 УК РФ).
То есть, прокурор не прав.