Правовой обычай - это санкционированное государством правило поведения, которое сложилось в результате длительного повторения определенных действии, в результате чего закрепилось как устойчивая норма.
Санкционируя обычай, государство устанавливает юридическую санкцию (меру государственного воздействия) за его несоблюдение. Делается это в тех случаях, когда обычай не противоречит интересам и воли государства, отвечает интересам общества на определенном этапе его развития. Санкция государства дается либо путём отсылки на обычай в нормативно-правовом акте, либо фактическим государственным признанием в судебных решениях, иных актах государственных органов.Действительно в настоящее время обычаи играют меньшую роль, чем другие источники права используется он гораздо реже и в тех случаях, когда в законе встречаются пробелы или в самом законе указываются условия, в которых может использоваться правовой обычай.
Обычай сохраняет значимость лишь в той мере, какой полезен для применения закона (в дополнение к закону).
В современных правовых условиях «обычай» как правило, трактуется неоднозначно. Нередко наряду с ним используется понятие обыкновение. Обыкновение играет большую роль в регулировании торговых отношений и определяется, как правило, сложившейся на основе столь постоянного и единообразного повторения данных фактических отношений, что оно считается входящим в состав волеизъявления сторон по сделке в случае соответствия их намерениям.
Відповідь:
Як відомо, двопалатним парламентом або ще як його називають бікамералізмом є така структура даного органу, при якій він складається з двох палат (нижня та верхня). Ще в перші роки незалежності проблема запровадження в Україні даної ідеї бікамералізму неодноразово обговорювалася, але так і не знайшла свого місця. Такі спроби створення двопалатного парламенту проявлялися у низці законопроектів. Згідно з одним з них, майбутній парламент мав бути двопалатним і складатися із Сенату і Палати представників.
Попри всі спроби в країні так і не була проведена повноцінна дискусія щодо доцільності реформування парламенту в даному напрямку, тим паче не досягнуто консенсусу ані на рівні еліт, ані на рівні регіонів.
Так, за словами За словами Москалюка, сучасна концепція двоплатного парламенту передбачає існування нижньої палати, яка складається з депутатів, що представляють інтереси всієї держави, та верхньої палати, до якої входять депутати від певної адміністративно-територіальної одиниці. При цьому для ухвалення законопроекту необхідна згода як верхньої, так і нижньої палати.
На мою думку, наразі ми маємо і без такого запровадження занадто багато проблем та зіткнень політичних думок депутатів, у зв'язку з чим складно прийняти відповідне рішення. Якщо ж парламент буде двопалатним - то вирішення питань лише ускладнеться, так як треба буде згода і верхньої, і нижньої палат.
Дійсно, у розвинених країнах дана тенденція давно практикується. Але й країни ці суттєво відрізняються від України. Наприклад, та ж Німеччина.
На думки експертів, перевага двопалатності в тому, що досить добре представляються інтереси регіонів. Але запровадженням такої системи мають займатися фахівці.
Тому дане питання є досить дискусійним та потребує детального вивчення, аби в подальшому якісно та доцільно застосувати його на практиці.