Відповідь:
Відповідно до пункту 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Статтею 121 Земельного кодексу України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Згідно із частиною 6, статті 118 Земельного кодексу України:
“Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Орган у місячний строк розглядає клопотання, і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.”
Виходячи із умови задачі, ми не можемо чітко вказати на вмотивованість відмов сільської та районної ради. Тому, її правомірність ми також не можемо чітко оцінити. Виходячи із вищенаведеного - відмови є неправомірними.
Следующим этапом развития договоров можно назвать период раздроблённости, где немалую роль сыграла Псковская судная грамота. Так, в ней нашли отражение уже известные из Русской Правды договоры, но появились и новые, среди которых были мена, дарение и имущественный наём (аренда). Сами соглашения могли уже заключаться как в устной, так и в письменной форме. Существовало 2 вида письменных договора:
Доска (для договоров до 1 рубля). Текст договора с подписями сторон
Запись (для договоров суммой свыше рубля). Требовалась регистрация, после которой запись сдавалась в Троицкий собор.