Участь громадськості в державному управлінні підвищує його результативність, допомагає виявляти і усувати недоліки в діяльності виконавчо-розпорядчих органів, стимулює соціальну активність громадян, їх зацікавленість в успішному вирішенні державних справ. В умовах формування і розвитку демократичної і правової держави склалися і розвиваються різні форми участі громадян в діяльності органів виконавчої влади держави. Все більшого значення набувають колективні форми участі громадян в управлінні державою.
Учредители (участники) юридического лица принявшие решение о ликвидации юридического лица, незамедлительно письменно сообщают об этом решении органу, осуществляющему государственную регистрацию, а также и налоговый орган.Одно временно по согласованию с регистрирующим органом назначается ликвидационная комиссия (ликвидатор) и устанавливаются порядок и сроки ликвидации предпринимательской организации. Ликвидационная комиссия обязана в установленном порядке опубликовать сообщение о ликвидации юридического лица, порядке и сроках заявления требований его кредиторами.Данный должен быть срок не менее 2 месяцев с момента публикации объявления о ликвидации организации.Ликвидационная комиссия должна осуществить меры по выявлению кредиторов организации, письменно сообщить им о ликвидации юридического лица, добиться получения дебиторской задолженности.Если у ликвидируемой предпринимательской организации недостаточно денежных средств для удовлетворения требований кредиторов, ликвидационная комиссия осуществляет продажу имущества организации с публичных торгов в установленном порядке. (источник: http://konspekts.ru)
1) право на вільний розвиток особистості. Кожна людина має право сама визначати свою долю, ставити перед собою визначені нею самою цілі, обирати засоби для досягнення цих цілей. Але, зрозуміло, при цьому вона не повинна порушувати прав інших людей;
2) право на життя. Конституція України закріплює право на життя за до заборони свавільного (незаконного) позбавлення життя. Верховна Рада України скасувала кримінальне покарання у вигляді смертної кари. Ніхто не може бути позбавлений життя навіть за рішенням державного органу. Другий важливий компонент закріплення права на життя — право людини на самозахист від протиправних посягань на життя і здоров’я;
3) право на повагу людської гідності. Це особисте право теж забезпечується встановленням заборон на протиправні дії, що посягають на людську гідність: катування, жорстоке, нелюдське таке, що принижує гідність, поводження або покарання, примусові медичні або наукові дослідження на людині;
