Подружжя, яке перебуває в зареєстрованому шлюбі, набуває особистих немайнових прав та обов'язків. Особисті немайнові права та обов'язки - це такі, що не мають майнового змісту. В основу регулювання особистих немайнових відносин між подружжям покладено принципи рівності при набутті та здійсненні особистих немайнових прав та обов'язків.
Згідно зі ст.ст.49-56 СК України до особистих немайнових прав подружжя належать:
1) право на материнство та батьківство. Мати дітей - природна потреба і природне право жінки і чоловіка. Народження дитини є природною і найважливішою соціальною функцією жінки, яку, крім неї, ніхто здійснити не може. Реалізація права на материнство та права на батьківство є законодавчим визнанням природного права жінки та чоловіка на статеве життя.2) право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності. Індивідуальність особи - це неповторна своєрідність людини. Чоловік і дружина мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок, уподобань. Звичайно мова не йдеться про повагу до шкідливих звичок, які можуть завдати шкоди дітям, другому з подружжя та шлюбові взагалі;
3) право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;
4) право дружини та чоловіка на зміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі орган РАЦС видає нове свідоцтво про шлюб;
5) право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї. Подружжя мають право самостійно розподіляти між собою обов'язки в сім'ї на основі взаємної згоди, повної рівності. Дана правова норма спрямована проти диктатури в сім'ї з боку одного з подружжя, нехтування думкою другого з подружжя, а також сприяє побудові сімейних відносин на засадах шлюбної гармонії;
6) право дружини та чоловіка на особисту свободу. Змістом такого права є право на: вибір місця свого проживання; припинення шлюбних відносин; вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин.
Эмансипа́ция (лат. emancipatio) — потеря различного рода зависимостей, прекращение действия ограничений, приобретение адекватных прав и обязанностей.Само это слово происходит от латинского глагола emancipare — освобождать ребёнка от отцовской власти или, в более широком смысле, отказываться от каких-либо полномочий или прав собственности, причём формально эти полномочия и права не уничтожались, а передавались другому лицу, и «эмансипируемый» таким образом обретал не свободу, а нового властителя. Подобное действие — отказ от своих полномочий и передача их другому лицу — было юридическим актом, зафиксированным ещё в законах Двенадцати Таблиц, и называлось emancipatio. Позднее об эмансипации стали говорить не только применительно к римскому праву, называя так аналогичные действия в других правовых системах, например в германском праве. Затем, в конце XIX — начале XX веков под детской эмансипацией стали понимать освобождение детей бедноты от непосильного — наравне со взрослыми — труда (так же можно использовать термин иманипация).
Прежде чем говорит о том, что такое эмансипация в гражданском праве, необходимо отметить, что слово эмансипация происходит от латинского глагола emancipare, которое обозначает освобождать ребёнка от отцовской власти. Следовательно, эмансипация это освобождение от какой-либо зависимости, отмена каких-либо ограничений, уравнение в правах.
Понятие эмансипация в гражданском праве установлено статьей 27 Гражданского кодекса Российской Федерации, которое употребляется в словосочетании эмансипация несовершеннолетних граждан.
Итак эмансипация несовершеннолетних граждан это объявление несовершеннолетнего полностью дее при условии, что несовершеннолетний:
• достиг возраста шестнадцати лет; • работает по трудовому договору, в том числе по контракту, или с согласия родителей, усыновителей или попечителя занимается предпринимательской деятельностью.
Необходимо обратить внимание, что эмансипация несовершеннолетних производится только по решению органа опеки и попечительства с согласия обоих родителей, усыновителей или попечителя либо В случае отсутствия указанного согласия эмансипация несовершеннолетнего производится по решению суда.
Правовым последствием эмансипации несовершеннолетнего является то, что его родители, усыновители и попечители не несут ответственности по обязательствам эмансипированного несовершеннолетнего, в частности по обязательствам, возникшим вследствие причинения им вреда.
Згідно зі ст.ст.49-56 СК України до особистих немайнових прав подружжя належать:
1) право на материнство та батьківство. Мати дітей - природна потреба і природне право жінки і чоловіка. Народження дитини є природною і найважливішою соціальною функцією жінки, яку, крім неї, ніхто здійснити не може. Реалізація права на материнство та права на батьківство є законодавчим визнанням природного права жінки та чоловіка на статеве життя.2) право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності. Індивідуальність особи - це неповторна своєрідність людини. Чоловік і дружина мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок, уподобань. Звичайно мова не йдеться про повагу до шкідливих звичок, які можуть завдати шкоди дітям, другому з подружжя та шлюбові взагалі;
3) право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку;
4) право дружини та чоловіка на зміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі орган РАЦС видає нове свідоцтво про шлюб;
5) право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї. Подружжя мають право самостійно розподіляти між собою обов'язки в сім'ї на основі взаємної згоди, повної рівності. Дана правова норма спрямована проти диктатури в сім'ї з боку одного з подружжя, нехтування думкою другого з подружжя, а також сприяє побудові сімейних відносин на засадах шлюбної гармонії;
6) право дружини та чоловіка на особисту свободу. Змістом такого права є право на: вибір місця свого проживання; припинення шлюбних відносин; вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства щодо підтримання шлюбних відносин.