Основним джерелом права бiльшостi сучасних держав є нормативно-правовий акт.
Нормативно-правовий акт — це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя.[7, 27].
Нормативно-правовим актам властивий ряд особливостей.
По-перше, вони мають державний характер. Держава наділяє органи, організації, посадових осіб правом приймати нормативно-правові акти, тобто правотворчою компетенцією. Вона ж забезпечує і реалізацію прийнятих нормативно-правових актів, включаючи і примусовий вплив на осіб, що ухиляються від їхнього виконання.
По-друге, нормативно-правові акти приймаються не всіма, а строго визначеними суб'єктами, спеціально уповноваженими на те державою. При цьому кожен суб'єкт правотворчої діяльності має рамки своєї компетенції. Міністр, наприклад, може видати нормативний наказ, але не уповноважений приймати укази або постанови.
По-третє, ці акти приймаються з дотриманням певної процедури.
По-четверте, вони мають тимчасові, просторові і суб'єктні межі дії.
По-п'яте, завжди містять юридичні норми. Наявність у цих актах юридичних норм і робить їх нормативними, загальнообов'язковими..[10, с. 127].
Политика социального государства направлена на создание условий, обеспечивающих достойную жизнь и свободное развитие человека.
Российская Федерация является таким государством согласно п.1 ст.7 Конституции РФ. Кроме того, согласно п.2 ст.7 Конституции РФ в Российской Федерации охраняются труд(ст. 37 К.РФ) и здоровье людей(ст.41 К. РФ), устанавливается гарантированный минимальный размер оплаты труда (п.3 ст.37 К.РФ), обеспечивается государственная поддержка семьи, материнства, отцовства и детства (ст.38 К.РФ), инвалидов и пожилых граждан, развивается система социальных служб, устанавливаются государственные пенсии, пособия и иные гарантии социальной защиты(ст.39 К.РФ). Также для социального государства характерно поощрение благотворительности и социально направленный экономический уклад.
Доброго времени суток. ответ. 1. Институт заработной планы - трудовое. 2. Институт основ конституционного строя РФ - конституционное. 3. Институт уголовного наказания - уголовное. 4. Институт брака - семейное. 5. Институт купли - продажи - гражданское. 6. Институт государственной службы - административное. 7. Институт финансового контроля - административное. 8. Институт подсудности - уголовное. 9. Институт парламентаризма - конституционное. 10. Институт страхования - семейное. 11. Институт опеки - семейное. 12. Институт избирательного права- конституционное. 13. Институт рабочего времени - трудовое. 14. Институт право собственности - гражданское 15. Институт соучастия - уголовное 16. Институт обязательств - гражданское 17. Институт дипломатического права - международное. 18. Институт правого статуса личности - конституционное.
Основним джерелом права бiльшостi сучасних держав є нормативно-правовий акт.
Нормативно-правовий акт — це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя.[7, 27].
Нормативно-правовим актам властивий ряд особливостей.
По-перше, вони мають державний характер. Держава наділяє органи, організації, посадових осіб правом приймати нормативно-правові акти, тобто правотворчою компетенцією. Вона ж забезпечує і реалізацію прийнятих нормативно-правових актів, включаючи і примусовий вплив на осіб, що ухиляються від їхнього виконання.
По-друге, нормативно-правові акти приймаються не всіма, а строго визначеними суб'єктами, спеціально уповноваженими на те державою. При цьому кожен суб'єкт правотворчої діяльності має рамки своєї компетенції. Міністр, наприклад, може видати нормативний наказ, але не уповноважений приймати укази або постанови.
По-третє, ці акти приймаються з дотриманням певної процедури.
По-четверте, вони мають тимчасові, просторові і суб'єктні межі дії.
По-п'яте, завжди містять юридичні норми. Наявність у цих актах юридичних норм і робить їх нормативними, загальнообов'язковими..[10, с. 127].