Никто на меня смотрит ,ведь я всего-то обычный куст сирени.Мне скучно одному. Вот бы у меня был друг! Мы бы могли поговорить и не только. Наверно? А если ему будет лучше одному?Я думал и не мог определиться чего я хочу.И мне стало очень грустно опять. Но вдруг на меня посмотрела кошка и залезла под меня. Я обрадывался ! Что ко мне хоть кто-то подошёл ,но жаль я её не понимаю а он меня. Он стал ласкаться о мои ветки и мне стало приятно. Но тут пошёл дождь и кошка заснула.А я тихонько укрыл её своими листьями.
Маю зошит, маю книжку, Он лежать вони на ліжку. Маю читанку й буквар, Значить, справжній я школяр. Хоча бігаю, як вітер, Та вже знаю кілька літер. Їх навчилась від татуся, Решту в школі я навчуся. Залишайся вдома, лялько! Хоч мені тебе і жалко, Ти іще не підросла – І для школи ще мала.
(Г. Черінь)
Перше вересня
Жовтіє листя на тополі. Летять у синяві хмарки. Відкриті навстіж двері в школі — Ідуть до школи першачки. З гілок тополь злітає листя, Кружляє й падає до ніг. Уперше діти урочисто Переступають цей поріг.
(Н. Забіла)
Осінні дарунки
Наталочка-школярочка Вже ростом немала. Вона цієї осені У перший клас пішла. В дарунок першокласниці Щасливий день приніс І яблука-антонівки, І мідний цвіт беріз. Навкруг сади пишалися У зелені, в красі. Школярка дарувала Свої гостинці всім. Вона ішла веселою По росяній землі. І з нею привіталися Курлики-журавлі. До неї посміхалися Дорослі й школярі. Вона ж про них читала В своєму букварі. Про їхню дружбу щиру, Про школу, рідний дім Школярочка напише У зошиті своїм.
Это как? Типо их нужно образовать?