9 березня 1814 року у родині простих селян-кріпаків народився тарас шевченко, якого небезпідставно вважають основоположником літературної української мови.
автопортрет зі свічкою
навесні 1838-го художник карл брюллов викупив молодого шевченка з кріпацтва, заплативши 2500 рублів (ці гроші брюллов отримав з продажу портрета жуковського). нарешті вільний, шевченко вирішив здобувати освіту в академії мистецтв.
1845 року шевченко створює 12 картин, вартість яких становила 5 рублів сріблом.
без участі культурних діячів російської імперії, шевченко, скоріш за все, ніколи б не вибрався з ролі кріпака-живописця. так вважають деякі російські історики.
тарас шевченко був дуже різносторонньою особистістю. не зважаючи на свої яскраві націоналістичні та патріотичні переконання, він перебував у друзях багатьох знатних росіян.
крім тяги до письменництва, шевченко володів безліччю інших талантів, один з яких оцінили художники-іконописці, до яких потрапив юний поет після смерті батьків. там він дуже швидко освоїв початкові вміння у живописі, тому його поміщик енгельгардт вирішив відправити шевченка до петербурга, щоб удосконалити майстерність свого кріпака. там і оцінили здібності майбутнього кобзаря тогочасні представники культури - брюллов, жуковський та венеціанов. саме вони доклали зусиль для визволення шевченка з кріпацтва, заплативши доволі велику суму для того часу - 2500 рублів.
найбільш відомою книгою шевченка звичайно ж є "кобзар", якій присвячено цілий музей у черкасах (єдиний на весь світ у своєму роді). зібрані у "кобзарі" вірші перекладені на понад сотню мов світу. більше ніж 8 мільйонів копій - таким був тираж книги за часів радянського союзу, а за часів життя автора перевидавалася 4 рази.
перебуваючи у членстві кирило-мефодіївського товариства, шевченко висував ідеї автономного статусу україни та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто київ, а не москву.
основна освіта українського митця тривала лише два роки. її він здобув у церковно-прихожанській школі.
причиною заслання шевченка до оренбурга рядовим були його неприйнятні для миколи і висловлювання. окрім цього, поету було заборонено займатися творчістю. однак цю заборону він ігнорував. саме у оренбурзі тарас григорович написав більшу частину своїх повістей. це стало можливим завдяки добродушності російських офіцерів, яким підпорядковувався письменник.
лише на письменництві творчість видатного українця не закінчувалася. він захопився ліпленням та гравіруванням наприкінці свого життя.
останні дні свого життя шевченко провів у петербурзі. поховали його на смоленському кладовищі. проте за день до своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, поет попрохав свого вірного друга григорія честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся у місті канів. останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.
У кожної людини одна Батьківщина. Це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз проміряла своїми ногами.
Моя Батьківщина —Україна.Я щаслива з того, що народилася і живу саме в Україні. Я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. Вийди в поле — і ти залюбуєшся полями високого жита, яке стоїть неначе дві високі стіни. Увійди в нього — і тебе сховають його колоски. Тільки синє небо є твоїм дороговказом. Милує душу така краса. Здається йшов би вічність цією стежкою, аби вона не кінчалася.
А архітектура міст українських! Київ, Харків, Львів. Вона свідчить про високий рівень культури наших пращурів.Хто не милувався Софією Київською і Золотими воротами княжого міста, Видубицьким монастирем и Києво-Печерською лаврою з Успенським собором, старовинним Подолом сивочолим Борисфен-Дніпром? Все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля.
Ось уже п'ятнадцять століть височіє н дніпровських схилах Золотоверхий Київ, якому випала історична місія стати «матір'ю міст руських», відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав Європи Київської русі.
Оглядаючи з високості київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли чиї ми діти? Хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, якого походження слово «Україна».
Оглядаючи з високості рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. Яка широчінь! Який простір! На заході постають зелені Карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багряніють червоною калиною ліси.
«Вермахт!.. Двадцять залізних!..» — Рень і Завгородній! Вийдіть з класу! Скоро ви корову на урок приведете! Зрив-щики дисципліни! Порушуєте мені навчальний процес! Я на вас директору скаржитись буду! — Галина Сидорівна вся аж кипіла (здавалося, що в неї навіть пара йде з рота). Ми покірно потеліжилися за двері. У коридорі Ява розстебнув сорочку, нахилився, і Собакевич вискочив з його пазухи на підлогу й заметляв хвостом, ніби нічого не сталося. — Теж іще! —докірливо сказав йому Ява. — Не міг Не тебе ж питали, а Павлушу, чого вискочив, як Пилип з конопель? Собакевич винувато схилив голову набік. Мабуть, він зрозумів, що підвів нас. Друзі прив'язали до шиї Собакевича дзвінок і відпустили гуляти. Притулившись до стіни сараю, хлопці почули таку розмову: Бурмило: Воно-то, конешно, так... Але... Книш: Зате подаруночок матимеш від німців хіба ж такий! На десять років буде... Бурмило: Ги-ги! Книш: ...Вермахт щедрий... Бурмило: А що ж, конешно... Книш: Має бути двадцять залізних... Точно... Аякість... Бронебійна... Р-раз — і нету! Будьмо! Чути дзенькіт склянок, — мабуть, Книш і Бурмило випивають. Книш: Купимо в Києві, що треба, і за діло! Бурмило: Сам не можеш? Книш: Якби я мав час і якби плавав так, як ти, я б взагалі без тебе обійшовся. Бурмило щось прохарамаркав, ми не розібрали ані слова. Книш (роздратовано): А... хрест-навхрест! Треба хапати момент, а ти!.. Це ж так удачно; що мене посилають з цією екскурсією шкільною... Бурмило: Ну, гаразд! Завербував. Книш: Тільки ж — нікому-нікому! Жодній живій душі. Бо —як довідаються... Бурмило: Щоб я бога не бачив! Що я — маленький! Це ж таке діло... Книш: Ну, до завтра! І все. Запанувала тиша. Певно, Книш і Бурмило вийшли з сарая. Проте хлопці нічого не встигли вирішити, бо Собакевич, гасаючи по шкільному подвірю, зірвав навчальний процес: всі подумали, що звук від його дзвінка — то шкільний дзвоник, і помчали з уроків. Галина Сидорівна розлютилася й відмовилась брати хлопців на екскурсію до Києва.
Короче говоря, Галина Сидоровна отказалась брать их на экскурсию в Киев.
ответ:
9 березня 1814 року у родині простих селян-кріпаків народився тарас шевченко, якого небезпідставно вважають основоположником літературної української мови.
автопортрет зі свічкою
навесні 1838-го художник карл брюллов викупив молодого шевченка з кріпацтва, заплативши 2500 рублів (ці гроші брюллов отримав з продажу портрета жуковського). нарешті вільний, шевченко вирішив здобувати освіту в академії мистецтв.
1845 року шевченко створює 12 картин, вартість яких становила 5 рублів сріблом.
без участі культурних діячів російської імперії, шевченко, скоріш за все, ніколи б не вибрався з ролі кріпака-живописця. так вважають деякі російські історики.
тарас шевченко був дуже різносторонньою особистістю. не зважаючи на свої яскраві націоналістичні та патріотичні переконання, він перебував у друзях багатьох знатних росіян.
крім тяги до письменництва, шевченко володів безліччю інших талантів, один з яких оцінили художники-іконописці, до яких потрапив юний поет після смерті батьків. там він дуже швидко освоїв початкові вміння у живописі, тому його поміщик енгельгардт вирішив відправити шевченка до петербурга, щоб удосконалити майстерність свого кріпака. там і оцінили здібності майбутнього кобзаря тогочасні представники культури - брюллов, жуковський та венеціанов. саме вони доклали зусиль для визволення шевченка з кріпацтва, заплативши доволі велику суму для того часу - 2500 рублів.
найбільш відомою книгою шевченка звичайно ж є "кобзар", якій присвячено цілий музей у черкасах (єдиний на весь світ у своєму роді). зібрані у "кобзарі" вірші перекладені на понад сотню мов світу. більше ніж 8 мільйонів копій - таким був тираж книги за часів радянського союзу, а за часів життя автора перевидавалася 4 рази.
перебуваючи у членстві кирило-мефодіївського товариства, шевченко висував ідеї автономного статусу україни та інших слов'янських держав, і столицею такої багатонаціональної держави він бачив місто київ, а не москву.
основна освіта українського митця тривала лише два роки. її він здобув у церковно-прихожанській школі.
причиною заслання шевченка до оренбурга рядовим були його неприйнятні для миколи і висловлювання. окрім цього, поету було заборонено займатися творчістю. однак цю заборону він ігнорував. саме у оренбурзі тарас григорович написав більшу частину своїх повістей. це стало можливим завдяки добродушності російських офіцерів, яким підпорядковувався письменник.
лише на письменництві творчість видатного українця не закінчувалася. він захопився ліпленням та гравіруванням наприкінці свого життя.
останні дні свого життя шевченко провів у петербурзі. поховали його на смоленському кладовищі. проте за день до своєї смерті, у свій день народження, 9 березня, поет попрохав свого вірного друга григорія честахівського, щоб у разі його смерті похорон відбувся у місті канів. останнє бажання видатного митця виконали лише через два роки.
объяснение:
не !