«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
оя майбутня професія - лікар. я давно так вирішив. ще в дитинстві мені хотілося всім, кому погано та боляче. я вовтузився з бездомними хворими кошенятами та цуценятами, лікував голуба, в якого було зламано крило. друзі дивувалися, як мені не нудно все це. а мені «працювати» з хворими звірятами дуже і ніколи не набридало. а тепер я точно знаю, чому хочу присвятити своє життя.
лікар - найгуманніша професія на землі. він позбавляє людей від страждань, хоча часом для цього він має спочатку заподіяти їм біль. при цьому лікар має бути дуже доброю людиною, добре відчувати чужий біль. тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. але йому потрібно буде навчитися бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе людям по-справжньому.
є ще таке поняття, як лікарська таємниця. люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче, вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою. і він, як священик на сповіді, має вислухати, зрозуміти, і зберегти в собі чужу таємницю. цього вимагає клятва лікаря, яку він дає на початку свого трудового шляху, і вірним якої він повинен залишатися все своє життя.
лікар повинен бути готовий до самопожертви. за першим покликом він повинен прийти на людям вдень і вночі, в дощ і в пургу, під час терактів та стихійних лих. справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль та осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.
ця професія вимагає мужності, необхідність прийняття єдиного правильного рішення, від якого залежить людське життя .
якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, рука хірурга, що здригнулася, навіть проста байдужість до хворого може обірвати чиєсь життя. але зате яке це щастя, яка велика місія - першим дізнатися про народження нового життя. або сказати матері: «операція пройшла успішно, ваш син буде жити».
мабуть, заради цієї миті і варто багато вчитися та працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії - бути лікарем
1.Група:Саксонські аристократи
-
1)Уілфред Айвенго – головний герой, лицар, син Седрика Сакса, сподвижник Річарда Левине серце.
2)Ровена – кохана Айвенго, вихованка і родичка Седрика, представниця роду короля Альфреда.
3)Седрик Сакс – батько Айвенго, саксонський тан, затятий борець за свободу саксів від норманів.
4)Ательстан – благородний, ледачий і ненажерливий нащадок останнього короля саксонської династії.
5)Чорний лицар («Чорний ледар») – Річард I Левове Серце Принц Джон – наслідний принц і брат короля Річарда
.
2.Група:Саксонські слуги-
1)Гурт – свинопас Седрика Сакса, який тимчасово виконував роль зброєносця Айвенго, сміливий і сильний мужик.
2)Вамба – хитрий і розумний придворний блазень Седрика Сакса, який вирішив пожертвувати собою заради нього.
3.Група:Євреї
-
1)Ребекка – дочка Ісаака з Йорка, єврейського лихваря, красуня і вельми благородна дівчина.
2)Ісаак з Йорка – батько Ребекки, єврейський лихвар і купець, хороший і дуже жадібний чоловік.
4.Група:Нормани-
1)Бріан де Буагільбер – лицар-тамплієр, головний ворог Айвенго, що закохався в Ребекку.
2)Реджинальд Фрон де Беф – грізний і жорстокий барон (володіє маєтком Айвенго), узявший в полон Седрика, Айвенго, Ребекку і Ісаака.
3)Вальдемар Фіц-Урс – впливовий хитрий вельможа, наближений принца Джона, “сірий кардинал”, бажаючий стати канцлером; його дочка Алісія вважається першою красунею при дворі принца Джона.
4)Пріор Еймер – пріор абатства святої Марії в Жорво, любитель повеселитися, випити і погуляти.
5)Моріс де Брасі – лицар-командир дружини найманців, в якому поєднувалося підступність і шляхетність. Узятий в полон Річардом Левове серце.
6)Лука Бомануар – гросмейстер ордена тамплієрів, справжній фанатик, який вирішив припинити розбещення лицарів .
7)Філіп Мальвуазен – місцевий барон, прихильник принца Джона, брат Альберта.
8)Альберт Мальвуазен – настоятель прецепторії Темплстоу Конрад.
9)Монт-Фітчет – наперсник Бомануара Ульріка – полонянка Фрон де Бьофа
.
Объяснение: Що це за твір?_?
Айвенго — пригодницький історичний роман Вальтера Скотта написаний у 1819 році. У якому дія роману відбувається в XII столітті, у 1194 році. З вікі.