1) Коли був завершений?
Твір було завершено 1875 року, але тривалий час його не могли надрукувати через цензурні заборони. У 1880 році роман було видано в Женеві.
2) Чому його перше видання було у Женеві?
На титулі першого видання "Волів…" стоїть "Женева. 1880. Тож хто у Швейцарії раптом заопікувався українською прозою?
Панас Рудченко звернувся до земляка з Гадяча Михайла Драгоманова.
Професора Драгоманова, чи не найвидатнішого натоді ліберального мислителя в Російській імперії, вигнали з київського університету Святого Володимира за політичну неблагонадійність.
Київська Стара Громада зібрала кошти і відрядила його за кордон, аби започаткувати видання непідцензурного друкованого органу. Так почали виходити збірники "Громада". Роман свого гадяцького приятеля професор оцінив високо.
Лицарство виникло у франків у зв'язку з переходом у VIII ст. від народного пішого війська до кінного війська васалів. Піддавшись впливу церкви та поезії, воно виробило моральний та естетичний ідеал воїна, а в епоху Хрестових походів, під впливом виниклих тоді духовно-лицарських орденів, замкнувся у спадкову аристократію, що усвідомлювало себе міжнародним військовим орденом. Посилення державної влади, перевага піхоти над кіннотою, винахід вогнепальної зброї та створення постійного війська до кінця Середньовіччя перетворили феодальне лицарство в політичний стан титулованої знаті.
Епоха лицарів, а разом з нею й головні атрибути: обладунки, зброя, поєдинки — залишилися далеко в минулому. У сучасному світі лицаря, в історичному розумінні цього явища, можна зустріти лише на сторінках книг, у фільмах, або як історичний символ. Незважаючи на дані тенденції, певні аспекти «лицарської епохи» збереглися і в сучасній дійсності, а саме, якості лицарів, які проектуються на чоловіків: честь, благородство, сила, доброта, здатність захистити слабкого
Объяснение:
"Немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Ромео і Джульєтту" - цими словами герцога закінчується трагедія Шекспіра "Ромео і Джульєтта". Так, історія ця має дуже сумний кінець: гинуть зовсім молоді головні герої - Ромео Монтеккі та Джульєтта Капулетті, а також троє інших персонажів трагедії. Але ж, з іншого боку, над тілами дітей, що так трагічно загитнули, знатні веронські родини Монтеккі і Капулетті остаточно припиняють ворожнечу, яка йшла кілька сторічь.
Саме ця багатовікова ворожнеча і "вбила" закоханих - якщо б не вона, ця історія могла б не стати трагедією. Не вбили б себе закохані юнак і дівчина (а самогубство - страшний гріх, тоді самогубців взагалі ховали за межами кладовищ). Не гинули б сторіччами люди з обох родин у запеклих сутечках, не лилася б кров. І може, життя Ромео і Джульєтти не обірвалися б так рано й трагічно.
Але сталося так, як сталося, і вже більше чотирьохстот років (трагедія була написана близько 1595 року) "Ромео і Джульєтта" залишаються гімном палкому і щирому коханню - коханню, яке є сильнішим навіть за смерть.