Д Б Е Г
Объяснение:
Художні засоби:
епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «добра ласка», «тихі зорі», «рожевим пір’ям», «золотим сузір’ям», «приспані тривоги», «білява хата», «диво-наречені», «хмільні смеркання»; постійні епітети: «хлопців чорночубих», «мавки чорноброві»; метафори: «танцювали лебеді в хаті на стіні», «прийдуть... верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, / Тугою прощання душу залоскочуть», «лоскотали марево золотим сузір’ям», «темряву тривожили криками півні», «виростуть з тобою приспані тривоги»; «мріють крилами... лебеді», «сиплють ночі... зорі», «заглядає... казка сивими очима, ... ласка в неї за плечима», «біжи, досадо, не вертай до хати», «будуть мандрувати очі... і... хата»; порівняння: «лебеді, як мрії»; антитеза: «Можна вибрать друга і по духу брата, / Та не можна рідну матір вибирати», «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»; рефрен: «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»; образи-символи: лебеді (материнство, вірність), верби і тополі (Україна, Батьківщина), мавки (незахищеність людського духу), казка (добро), зорі (присутність ангела-охоронця), вода лиманів (очищення, мінливості буття), мати (джерело духовності).
Узявши за сюжетну основу легенду з Галицько-Волинського літопису про те, як князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана, М. Вороний створив цілком оригінальний художній твір.
Володимир Мономах залишив хлопця на чужині, в Києві. За гарну вроду хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і батька. Але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв і, врешті, спорядив до Києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця, нагадати, де його земля. Але умовляння не діють, навіть пісні (ані про волю половецьку, ані материна колискова!) не справляють враження на сина половецького хана.