Сенс життя людини на Землі за поезією Василя Симоненка "Ти знаєш, що ти людина?" полягає у тому що, потрібно насолоджуватись кожним прожитим днем. Бо можливо - це твій останій день, і завтра вже "Інші ходитимуть люди, інші кохатимуть люди". Ти ніколи не знаєш, що буде завтра. Але у будь-якому випадку потрібно пам'ятати, що ти унікальний " Усмішка твоя – єдина, мука твоя – єдина, очі твої – одні" і не звертати уваги на порожні чиїсь думки, а жити так, як ти хочеш. Бо, це твоє життя і твої правила.
Объяснение:
Тема: оспівування краси природи. Ідея: возвеличення чарівності дощу. Основна думка: захопленість рідною природою, її величним та дивовижним світом, райдужними кольорами.
Жанр: пейзажна лірика. Художні засоби: Епітети – благодатний, довгожданий дощ; дивним сяйвом; золотий, вечірній гість; впав бадьоро, свіжо, дзвінко; закурені будинки; зголоднілі передмістя; гарячі груди; буйним посівом зеленим, білі села. Метафори – золотий вечірній гість, «впав бадьоро», «відкривай груди», «дощ остудить», «дощ оживить і запліднить», «дощ звеселить». Порівняння: «дощ-гість». . Дощ дуже важливий у природі, адже без нього все засохне та пропаде, не буде хліба. Своє захоплення цим явищем у вірші «Дощ» М. Рильський виражає багатьма прикметниками та прислівниками, що доповнюють створений образ, землю називає матір’ю, дощ та землю персоніфікує, оживляє їх.