Визначною особистістю, в пісенній культурі стоїть, Маруся Чурай. Багато пісень цієї, поетеси стали народними...Мабуть, немає українця, який не чув, би хоча б одну пісню Марусі. Її тексти відображують жіночі почуття.
Біографія Марусі Чурай суцільна загадка...документальних фактів, що підтверджували б її існування. Та дослідники фольклору, наполягають, що така історична особистість все ж таки існувала,.
Маруся Чурай жила в сімнадцятому сторіччі в Полтаві. Вона була дочкою козака. Дівчина була закохана в Григорія Бобренка та матір хлопця була проти їх відносин. Він пішов на війну, а Маруся чекала, свого коханого. Коли Гриць повернувся, то одружився на іншій в угоду своєї ненці. Глибока рана– в душі дівчини не давала їй спокою. Вона загорілася, ідеєю помсти. Тоді Маруся заварила зілля та отруїла свого коханого.
Найвідоміші Марусі Чурай – це пісня «За світ встали козаченьки» є автобіографічною. Маруся в ній описує, як проводжала Григорія на війну. Пісня показує відношення матері до сина, а також тепле, відношення хлопця до своєї дівчини. Він просить матір, піклуватися за дівчиною наче за своєю дитиною. Маруся описує, як саме їй було важко того дня і, що вона «виплакала всі, очі».
Страждання, очікування, та переживання, дівчини описані в пісні «Віють вітри, віють буйні». Зі стихією дівчина, порівнює свої думки та передчуття чогось тривожного
Я йшла зі школи, і вже майже підійла до свого дому, як раптом побачила синичку з пораненим крилом, до якої вже підкрадався кіт, а та не мала можливості злетіти. Мені стало її дуже шкода, і я швиденько підібрала її і прогнала того нахабного кота. Коли я принесла синичку додому, мама почала мене сварити, але потім дозволила залишити синичку, доки у неї не заживе крильце. Я доглядала за нею, гралася, годувала, і ось вона вже одужала. Мені дуже не хотілося її відпускати, але їй на волі краще. Та тепер, вона кожного дня прилітає до мого вікна і я годую її, і розмовляю з нею.