шевченко написав дуже багато віршів. та найбільше мені сподобався вірш «садок вишневий коло хати». вірш був створений у важких умовах, коли поет був у казематі . написаний попри всі заборони писати у 1847 році в с.-петербурзі, коли думки автора линули далеко до рідного краю.
цей вірш припав мені до душі тим, з якою влучністю у ньому розповідається читачу про працьовитий народ, з яким трепетом розкривається краса рідної землі:
садок вишневий коло хати,
хрущі над вишнями гудуть,
плугатарі з плугами йдуть,
співають ідучи дівчата,
словами «сім’я, вечеря коло хати » автор закликає шанувати батьків , яких йому дуже не вистачало. не забувати українські звичаї. коли читаємо рядки вірша, можемо відчути ту затишну атмосферу і велику силу родини, коли всі збираються разом за столом .
від вірша віє спокоєм і впевненістю . ми уявляємо собі той вечір, чарівний спів солов’я, задушевні українські пісні дівчат, що линуть у вечірній тиші. вірш коротенький, але в ньому дуже точно переданий колорит саме українського села:
затихло все, тілько дівчата
та соловейко не затих.
т.г.шевченко — центральна постать українського літературного процесу xix ст. його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. у своїй поезії шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціальне обмежено.
збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. автор "кобзаря" виробляв і утверджував нове художнє мислення. його роль в історії української літератури більша, ніж роль пушкіна в російській, міцкевича — в польській літературі. його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.
наша дума, наша пісня
не вмре, не
от, де люде, наша слава,
слава україни!
без золота, без каменю,
без хитрої мови,
а голосна та правдива,
як господа слово.
тарас григорович шевченко народився 9 березня 1814 р. у селі моринцях звенигородського повіту київської губернії у родині григорія шевченка та катерини бойко. батьки шевченка були кріпаками магната василя енгельгардта. наступного року родина (у якій крім тараса, було 6 дітей: старші - катерина, марія і микита, молодші - ярина, марія і йосип) переїздить до кирилівки. у віці 8-ми років батько віддає тараса до школи до дячка-вчителя павла рубана. 1823 р. помирає мати тараса, а через два роки помирає і батько. залишившись сиротою, малий тарас спершу жив у дячка павла (де пас свині, працював разом з наймитами), згодом був школярем-попихачем у дяка п. богорського (де майже голодував), далі у лисянського диякона-живописця великими відрами носив воду з річки та розтирав фарби. з 1827 р. наймитує у кирилівського священника г. кошиця.
з ранніх років тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати, також рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села хлипнівці, але тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком енгельгардта. в той час молодий шевченко вперше закохався в дівчину оксану. родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшого віку, але надії були марними, бо восени 1829 р. разом з обслугою енгельгардта шевченко виїздить до вільна. розлука була несподівана і довга, усе своє подальше життя шевченко буде з ніжністю згадувати ту дівчину, яку колись кохав. помітивши у хлопця хист до малярства, енгельгардт віддає тараса вчитися до досвідченого майстра (можливо, яна рустемаса).
1831 р. шевченко приїздить до петербурга, а вже наступного року енгельгардт законтрактував шевченка на чотири роки ширяєву - різних живописних справ майстру. 1836 р. шевченко у складі артілі ширяєва розписує театр у петербурзі. знайомиться з іваном сошенком, гребінкою, григоровичем, венеціановим, жуковським, брюлловим. у лютому 1837 р. товариство художників дозволило шевченкові (неофіційно) відвідувати навчальні класи. квітень 1837 р. брюллов створює портрет жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців - за ці гроші було викуплено шевченка з кріпацтва, а 25 квітня 1838 р. тарасу була вручена жуковським відпускна.