Відповідь:
він називає її: Ганнуся, Ганнусенька, сестричка, голубка
Пояснення:
цитата
— Ганнусю! Ганнусенько! Чи жива ти, чи здорова?
На цей клич Ганна відхилила плахту. Вона пізнала по голосі брата та, побачивши його в татарському вбранню, не пізнала, лиш очі вирячила.
— Ганнусю, сестричко! Хіба ж мене не пізнаєш? Братка свого, Павлуся?
Ганна закричала не своїм голосом, і зомліла.
Татарка кинулась її рятувати, як знала. Винесла її з воза і поклала на траві. Вона була одягнена в гарну ту-рецьку одежу.
— Ганнусю, голубко, та що бо ти? Я стільки світу обійшов, заки тебе відшукав; отямся! — говорив Павлусь та, припавши біля неї, став її пестити й цілувати.
Відповідь:
Тетяна відмовила Онєгіну тому, що на той час, коли він до неї прийшов, вона вже була одружена і як вірна дружина мала виконувати подружній обов'язок, зберігаючи вірність чоловікові.
— «Но я другому отдана; я буду век ему верна»
Колись Онєгін дивився на неї так, як на маленьку, наївну, щиросердну дівчинку, але щойно ця "дівчинка" , (а пізніше розкішна княгиня) здобула повагу у "вищому" суспільстві — одразу стала цікавити Онєгіна. Дивлячись на це, ми НЕ можемо сказати, що почуття Евгена були дійсно справжніми та щирими.