Відповідь:
Мелітопольські письменники.
Першу сторінку в літературному житті Мелітопольщини відкрив Дем’ян Семьонов, робітник ж/д, який в 10-х гг. ХХ в. публікував вірші в газеті «Мелитопольские ведомости» і про якого в статті «О писателях-самоучках» писав Максим Горький. В 1918–1920 гг. в Мелітополі жив и творив Микола Нагнибіда (пізніш – відомий український поет). В 20-ті роки почав свою творчу діяльність Соломон Лазурин (Баєвський), майбутній кіносценарист и письменник, член СП СРСР. В 1931 г. при газеті «Радянський степ» Александр Рогоза організував першій літературний гурток. Тут творчо зростали поет і композитор Леонід Шермейстер, письменники Микола Папій і Микола Семенченко, Ніколай Денисов – майбутній автор роману «Лётчики» і літературний редактор книги Ю. Гагаріна «Дорога в космос». Членами гуртка були В. Боянович, М. Медведовський, М. Цигіпов та ін. В 1932 р. при педінституті організував другий гурток письменник Євген Дирін, який після війни працював в Москві, в військових видавництвах. Його книги «На боевом курсе», «Дело, которому ты служишь», «Большие привязанности» обожнювала молодь 50-60-х. Третій гурток існував при Палаці піонерів. Організував його педагог і мистецтвознавець Аркадій Тильний. В 1944 р. знову запрацював гурток при газеті «Радянський степ», де прийняла участь народна поетеса Буковини Домка Ботушанська. Війна застала поетесу в Мелітополі, і це місто стало її другою батьківщиною. Улюблений жанр її поезій – колядки, вірші – зберігали народнопоетичні традиції. Заняття гуртка відвідував і Віктор Коржиков, майбутній член СП Росії. Роботу літературних гуртків у повоєнні роки вели також В. Уманський, О. Барабоха, О. Хитров.
Пояснення:тут пару письмеників,думаю до
Відповідь:
Євген Рафалович – це розважлива, поміркована людина, чесна і відповідальна у своїх вчинках. Це людина, яка відмовляється від особистого щастя в ім’я праці для народу, він працює на власну силу без приналежності до якоїсь організації, він наполегливий у досягненні своєї мети. Він виходець з бідних низів суспільства, великою ціною здобув освіту, став адвокатом і в міру своїх сил став служити прозрінню свого бідного народу, як і І.Франко.
Регіна – убога сирота, 10 років мусить терпіти знущання, чисто садистські експерименти з боку чоловіка. Прототипом для створення цього жіночого образу послужило третє кохання поета: Целіна Журовська, яку поет довго і глибоко кохав. (Народилася в Трусковці, мешкала в Дрогобичі
Стальський – дрібний урядовець. В той час, коли здорове суспільство відвернулося б від нього, то гниле галицьке суспільство дало йому значну посаду в суді, він користується поблажливістю начальства. Можемо сказати, що це уроджений садист. Це прогниле суспільство породжує блазня, а прекрасну і благородну, не позбавлену світлих і громадських ідеалів Регіну умертвляє ще за життя
Пояснення: