1935р. 8 січня - народився Симоненко Василь в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Ріс без батька, мати працювала в колгоспі. 1942-1952гг. - Подальший поет навчався в школі.
1942-1946гг. - У Біївцях 1946-1947рр. - У селі Евківцах 1947-1952гг. - У Тарандинцях 1952р. - Закінчив із золотою медаллю середню школу в Тарандинцях, вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Т.Шевченка. Брав участь у літературній студії ім.Василя Чумака. 1957-1960рр. - Працював у газеті "Черкаська правда" 1960-1963рр. - У газеті "Молодь Черкащини", власним кореспондентом "Робітничої газети" 1962р. - Став членом СПУ. Вийшла його єдина прижиттєва збірка «Тиша і грім». 1962р. середина - поета жорстоко побили працівники міліції залізничної станції ім. Т.Шевченка (м. Сміла) 1963р. 13-го грудня - поет помер у Черкаській лікарні від раку, похований у Черкасах. Минуло 15 років офіційного забуття поета і в 1981р. з'явилася книга вибраного «Лебеді материнства» з передмовою Олеся Гончара 1995р. - Василю Симоненкові посмертно присуджено Державну Премію України имени Т. Шевченка.
Трохи місцями поміняла.Написала, що пам'ятаю. Синекдоха- заробити копійку.Ноги моєї тут не буде. Метонімія-Америко, Німеччино, мовчіть!Інститут святкує своє сторіччя.Чайник закипів.Читати Франка. Метафора-Ці думки краяли мені серце.Вишневі пахощі вдарили в ніс. Оксиморон-Гарячий сніг.Живий труп. Постійні епітети-мова солов'їна.Мова калинова. Гіпербола-високий,як дуб.Ми не бачилися вже сто років! Літота-така малесенька, що ледве од землі видно. Риторичне запитання-чи знайде душа моя спочинок?Чи ж неповторне можна повторити?(друге речення ,здається, Ліни Костенко.Не пам'ятаю з якого твору.) Риторичне звертання-Вкраїно ,моя мила!Скажи мені,моя доле! Я не придумала:поетичний паралелізм,заперечне порівняння,уособлення,метаморфоза.
Риси романтичного стилю в баладі: грізна морська стихія, трагедія з човном, переживання ліричного героя, зв’язок із фольклором.
Объяснение: зображення всіх негараздів та випробувань людського життя