У творі О.Довженка "Скарб" розповідається про безтурботнне життя парубка Павлуся,про його легке дитинство ,про те,як його пестили матір і батько ,і від цього він став лінивим і невмілим .через його забаганку поїсти меду ,одного разу померла Павлусева мати .Проте щастя переслідувало його .У господарсті його був лад,прибуток,знайшлася вірна і покірна і працьовита дружина,були хороші наймити .Все життя він тільки їв та спав. Якось на свята зiбралася сільска молодь йти шукати скарб. Вирiшили попросити Павла, щоб вiн пiшов iз ними "на щастя". Той не хотів i сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Так і сталося. парубки хотіли розіграти його вкинути йому у вікно дохлого хорта а виявилося, шо всередині його був захований скарб - золото.Так довіку жилося Павлу - безтурботно. люди завжди замислювалися над тим, що таке щастя. цей твір показує, що бездiлля i ситiсть — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина,яка безцiльно й безглуздо проживає свій вiк, недопомагає іншим Хоч i таланило в усьому Павлусевi, але його лінивого щастя мало хто б захотів.
Гол.герої: -князб Ігор, Святослав і Всеволод; -Ярославна (дружина Ігоря); -половці Овлур, Гзак і Кончак.
У творі розказується про похід князя Ігора з братом Всеволодом проти половців,незважаючі на лихі віщування(затемнення сонця,буревій природи).В другий бій Ігор отримав поразку.Згодом йому сниться "мутний ",недобрий сон Він зібрав бояр, щоб вони розтлумачили йому значення цього сну. Тоді Святослав виголошує своє «золоте слово» .В 4 частині розповідається про плач Ярославни і про втечу Ігоря за до Овлура . В 5 епізоджі розповідається про погоню за Ігорем і про його благополучне прибуття в Київ. Завершує поему автор словами величання руських князів
Якось на свята зiбралася сільска молодь йти шукати скарб. Вирiшили попросити Павла, щоб вiн пiшов iз ними "на щастя". Той не хотів i сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Так і сталося. парубки хотіли розіграти його вкинути йому у вікно дохлого хорта а виявилося, шо всередині його був захований скарб - золото.Так довіку жилося Павлу - безтурботно.
люди завжди замислювалися над тим, що таке щастя. цей твір показує, що бездiлля i ситiсть — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина,яка безцiльно й безглуздо проживає свій вiк, недопомагає іншим Хоч i таланило в усьому Павлусевi, але його лінивого щастя мало хто б захотів.