Так, можна вважати
Объяснение:
Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).
Відповідь:
У завершальній частині поеми карнавальні осміяння колонізаторів, іронічні викриття, саркастичні вибухи, громи і блискавки інвектив залишилися позаду, трансформувалися в елегію щемкого прощання з дорогою людиною, якій «Довелось запить 3 московської чаші московську отруту». Шевченко знав про прив’язаність свого друга до України, тому свято вірив, що його душа буде постійно витати над рідним краєм.