Одинадцятирічна Полліанна приїжджає до своєї тітки міс Поллі Ґарінгтон. Батько Полліанни Джон Вітіер помер, не залишивши ніякого спадку: отримуючи невелику зарплатню, він залишив після себе всього декілька книг. Оскільки матір Поліанни давно померла, а інших родичів у неї немає, вона змушена переїхати до тітки Поллі. Старша сестра тітки Поллі (матір Полліанни) свого часу вийшла заміж за Джона Вітіера всупереч бажанням батьків, які хотіли видати доньку заміж за багатого чоловіка. Після чого сім'я розірвала з нею будь-які стосунки. Тепер, 25 років потому, тітка Поллі живе одна в величезному будинку, успадкованому після смерті всіх її родичів. Вона педантична, строга і приймає племінницю виключно з почуття обов'язку. Поліанні вона виділяє кімнату на горищі, без дзеркала, з голими стінами і практично без меблів, тому що їй хочеться по можливості віддалитися від компанії дитини і водночас вберегти будинок від дитячих рук.
Поліанна ж повна протилежність тітки Поллі: вона активна, весела, життєрадісна і дуже балакуча. Поліанна вчить оточуючих «грі в радість», якої її навчив свого часу батько. Тоді батько пояснив Поліанні, що треба радіти, всьому тому що в тебе є . З того часу вони завжди бавилися «в радість», знаходячи привід для оптимізму в кожній події.
В перший же день приїзду Поліанни тітка Поллі залишає її без вечері за непунктуальність і наказує їй вечеряти хлібом з молоком на кухні, разом зі служницею Ненсі, на що Полліанна відповідає: «Ну що ви, тітко, я дуже рада. Я люблю хліб з молоком, і Ненсі мені дуже подобається. Ми так добре повечеряли разом.» Всі покарання і повчання Полліанна приймає з радістю, захопленням і вдячністю, чим дуже розгублює тітку Поллі. Поступово все місто починає любити Полліанну, а згодом «здається» і тітка Поллі.
У творі "Лісова пісня" всі головні герої по-своєму нещасні. Лукаш не може суперечити своїй матері, але водночас він любить Мавку й хоче, щоб його матір та кохана жили в мирі та злагоді. Хлопець розуміє, що це неможливо, він бачить відносини жінок й від цього йому стає боляче на душі. Матір Лукаша в свою чергу ненавидить лісову Мавку, вона хоче кращої на її думку дружини для свого сина й весь час дорікає Мавці. Килина нещасна ж тим, що живе з Лукашем. Відсутність любові та розуміння її не влаштовує, тому шукає це на стороні. Взагалі, цей твір дуже депресивний і залишатися після його прочитання в доброму гуморі неможливо.
Объяснение:
Композиція драми:
Зав'язка: заручини Поліксени з Ахіллесом. Пророцтво Касандри щодо майбутнього своєї сестри.
Розвиток подій:загибель Патрокла, друга Ахіллеса, в бою Гектором;Пророцтво Кассандри, загибель Долона,припинення воєнних дій;
Кульмінація: розмова Кассандри з Сіноном. Відмова Касандри вити грека.
Розв'язка:вхід греків в Трою, загибель міста, полон дочок Пріама.
Епілог: Кассандра в Елладі, смерть головної героїні.
Кассандра — чесна, благородна людина, любляча донька і сестра, палка патріотка. Вона нащадок Прометея і не хоче коритися богам, рабам Долі ("я рабинею рабів не хочу бути", протестує проти рабської покори у будь-якому вияві.) Віщунка всім серцем бажає добра співвітчизникам, родині, Батьківщині, але її дар не прислужився рідній землі, не зробив її щасливою. Помста Аполлона була жорстокою і продуманою. У пророцтва Кассандри не вірять,усі її цькують, принижують, з неї насміхаються. Але страшнішими за все це були її власні сумніви. За до образу Кассандри Леся Українка робить узагальнення: від людських уявлень і побажань, від людської волі об'єктивна історична закономірність не залежить. Але людина може виявити свою волю і залишатися чесною, правдивою, безкорисливою у будь-якій ситуації.