Кожен з нас відчував почуття ревнощів. І саме це сталося з старшим братом. Він все життя важко працював на полі, а його брат пішов з дому «шукати краще життя». Молодшому синові батько дав частину грошей і відпустив його. В той час старший залишився з батьком, допомагати.
Пройшов деякий час і його блудний брат повернувся додому. Старший про це не знав і працював у полі. А коли повернувся то вдома був пишний бенкет. Звичайно він здивувався, а коли запитав одного з слуг про ці веселощі, то дістав відповідь яка йому дуже не сподобалася. Він завжди думав що є улюбленим сином, тому, що його брат пішов з дому, і тут з’являється його брат. Старший відчував образу, біль та розчарування.
Притча вчить нас, що за будь-які вчинки люди обов’язково отримають винагороду або покарання.
Відповідь:
Ліро-епічний твір — це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки. Людина тут зображується ніби у двох планах: з одного боку передаються певні події її життя, а з другого — переживання, емоції, настрої. До творів такого штибу найчастіше відносять баладу, думу, байку, співомовку, а також поему, іноді — роман у віршах:
У ліро-епічних творах наявні розгорнутий сюжет і система образів, як і в епічних творах. Однак в епічному творі, зображуючи події та характери, автор майже не проявляє себе безпосередньо, бо він стоїть осторонь від описуваного. У ліро-епічних творах автор, зображуючи події та характери, принагідно, але прямо й безпосередньо висловлює свої думки і почуття, викликані в ньому цими подіями та вчинками персонажів, дає їм оцінку. Більша, ніж в епічних творах, увага приділяється розкриттю внутрішнього стану героїв. Крім того, в ліро-епічних творах є ще один персонаж, якого немає й бути не може ні в епосі, ні в драмі,- ліричний герой, в ролі якого виступає найчастіше автор.
Ліро-епічні твори пишуться майже виключно віршованою мовою, яка надає викладу художнього матеріалу більшої урочистості, натхненності, ліричності.
Приклад ліро-епічного твору - поема М. Вороного "Євшан-зілля"; драма-феєрія Лесі Українки "Давня казка".