1 метафора а « Він був сином мужика – і став володарем
в царстві слова»
2 епітет б « дзвінка тиша, веселе горе, гарячий сніг»
3 літота в « Я дуже сміливий: я не боюся нікого слабого;
За правду битися готов я до загину з-за тину»
4 оксиморон г «Ой повіяв вітер буйнесенький»
5 анафора ґ « Гомоніла Україна,
довго гомоніла»
6 інверсія д « Йде весна запашна
Квітами – перлами закосичена»
7 антитеза е « Усе міняється, оновлюється, рветься,
усе в нові на світі форми переходить»
8 синекдоха є «Хрипкий далекий пароплав
Сигарету закурив…»
9 метонімія ж « Ось зажди – почекай – брунька зеленню стане
І поманить – покличе, наче помах руки»
10 тавтологія з « Пливе човен води повен
Та накритий листом.
Не хвалися, дівчинонько,
Червоним намистом.»
11 парадокс и «Його хата на курячій ніжці стоїть над водою у балці»
12 паралелізм і « Не заробив ні копійки»
З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.
Ми знаємо так докладно античну історію, історію Римської держави, бо її оспівали славетні поети — Гомер, Овідій, Вергілій. Наша ж історія, як сказала Ліна Костенко у романі "Маруся Чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". Так, і піснями. А нашими Гомерами були народні співці — кобзарі. До нас дійшли імена найталановитіших із них. Це Остап Вересай, Федір Кушнерик, Євген Мовчан...
У давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. Народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. Найталановитіші з них — полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський.
Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі.
У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чула їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно.