Давньогрецька медицина являла собою сукупність теорій і практик, які постійно розширювались через нові ідеології, випробування та експерименти. Перша відома медична школа Стародавньої Греції була відкрита в Кніді в 700 році до н. е. У ній працював Алкмеон, автор першої праці з анатомії, і саме в цій школі була вперше застосована практика за пацієнтами. Пізніше свою школу на острові Кос заснував Гіппократ, відомий як «Батько сучасної медицини». Незважаючи на загальновідому повагу еллінів до єгипетської медицини, в ті часи не було успішних спроб перенести досвід єгиптян на грецьку землю через брак письмових джерел і труднощі в розумінні давніх медичних термінів. Втім відомо, що для своїх медичних довідників греки запозичили безліч рецептів єгипетських ліків. Вплив Єгипту став більш очевидним після створення грецької медичної школи в Александрії.
Багато компонентів розглядалися в давньогрецькій медицині, переплітаючи духовне з фізичним. Зокрема, стародавні греки вважали, що на здоров'я впливають гуморизм, географічне розташування, соціальний клас, дієта, травми, вірування та мислення. На початку древні греки вважали, що хвороби - це «божественні покарання», а зцілення – «дар від богів». Поки тривали випробування, в яких теорії перевірялися з погляду симптомів та результатів лікування, чисті духовні вірування щодо «покарань» та «дарів» були замінені фундаментом, заснованим на фізичному, тобто причині та наслідку.
ответ:Варіант 1 Кількість слів: 250 Курсивом виділено аргументи (докази) Мені важко сказати, якими методами треба боротися за утвердження добра у світі. І серце, і розум підказують, що ефективнішим є незастосування примусу, адже агресія не зупиняє ворога, а лише продовжує розвивати конфлікт. Але надто часто буває, що в цій битві добрі сили протистоять озброєному злу, яке мирним шляхом, як мені здається, перемогти неможливо. З одного боку, не можна боротися проти зла, застосовуючи насильницькі методи,
У такому разі наша зброя є тим, що ми й намагаємося знищити, і ми породжуватимемо саме те, що ненавидимо. Такі нелогічні дії призводять до побутових сварок і воєнних конфліктів. Яскравим прикладом із літератури може бути образ народного бунтаря Чіпки в соціально-психологічному романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Хлопець, якого цькували в дитинстві однолітки, а пізніше кривдили пани, ображений на цю несправедливість, стає на розбійницьку дорогу. Його кривава боротьба за «правду» призвела до неминучих катастрофічних наслідків: до втрати близьких людей і спустошення власної душі. З іншого боку, інколи трапляються такі випадки, що неможливо протистояти злу лише добрими намірами. У такому разі, особливо коли йдеться про безпеку, захист і збереження життя людей, застосування насильства може бути виправдане як метод запобігти фатальним наслідкам (звісно, якщо відсутні альтернативні варіанти).
Чи не найвідоміший приклад з історії — збройна відсіч фашизму в Другій світовій війні: безглуздям є сподіватися, що можна зупинити агресора, діючи ненасильницькими методами. З наведених аргументів випливає висновок, що в боротьбі зі злом необхідно уникати насильства як чинника руйнівного, діяти розумно, знаходити мирні шляхи вирішення проблеми. Насильство роздмухує вогонь агресії, тому застосовувати його потрібно лише в крайньому
Объяснение:Варіант 2 Кількість слів: 232 Курсивом виділено аргументи (докази) Усі ми ще з дитинства знаємо, що добро завжди перемагає зло. Проте в казках і мультфільмах, на яких виховується кожне нове покоління, перемога добра пов’язана з певним насильством (злого персонажа б’ють або знищують), тому й не дивно, коли діти вирішують конфлікт силою. Однак, на мою думку, добро має здобувати перемогу справедливістю, мудрістю та гуманністю, адже коли добро показує кулаки, то воно перестає бути добром. Сьогодні, на жаль, багато хто переконаний, що добро повинне бути з кулаками. Особливо цим спекулюють люди, наділені владою. Вони розпалюють воєнні конфлікти, прикриваючись ідеєю добра, утручаються в справи інших країн.
Так уже багато років триває конфлікт на Близькому Сході, зокрема й у країні, де народився Ісус, який власним життям і смертю довів, як треба любити ближнього. Це лише вкотре доводить, що боротьба добра і зла триває. Любити ворогів своїх і відповідати добром на зло, звичайно, важко, але можливо. Приклади з літератури теж доводять, що добро здатне подолати лихий світ. Яскравою ілюстрацією цього може бути повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Марічка пригощає Іванка цукеркою, незважаючи на конфлікт між ними та дуже напружені стосунки між родинами дітей.
Після цього хлопчик задумався, вибачився за скоєне, і, зрештою, між ними зав’язалася дружба, а згодом і любов. Отже, добро має виграти вічний поєдинок із злом мирним шляхом і переконанням, аби нарешті дійти згоди та змінити цей світ на краще. Якщо ж відповідати злом на зло, то це буде поштовхом до людської трагедії