Ця українська поетеса народилася в українській родині, яка довгий час жила в Москві, потім в Петербурзі. Шовгеніви багато мандрували: були і на Кавказі, і в Фінляндії.
Олена Теліга добре знала французьку і німецьку, але українську, до того як потрапила в Україну, майже не знала, їх родина була російськомовна.
Перші вірші Теліга написала російською.
Коли Олені було 12 років їх сім’я перехала до Києва, і дівчинка пішла навчатися до звичайної школи. Через кілька років батька відправили працювати до Польщі, а Олена з марір’ю залишилася в Києві. У них майже не було грошей на їжу, тому дівчина була змушена була полоти городи в селах під Києвом, допомагати матері продавати або міняти речі.
У 1922 році Шовгеневі мігрували до Чехословаччини. Саме там вона зрозуміла, що є українкою.
Так, на одному із зібрань в Народному Домі, де були присутні російські емігранти-монархісти, пролунали образливі випади проти української мови. Олена одразу ж знайшла в собі мужність, щоб безкомпромісно заявити: “Ви хами! Та собача мова – моя мова! Мова мого батька і моєї матері. І я вас вже більше не хочу знати”.
У 20 років вона закохалася і одружилася. Її чоловіком став Михайло Теліга. Перші роки жили вони бідно. Олена, щоб заробити гроші й вчителювала, і брала участь в кабаре, і навіть підробляла моделлю.
Теліга мала дивовижну здатність зачаровувати чоловіків. І хоча вона не мала надзвичайної краси, але її шарм та харизма зачаровували багатьох.
Восени 1941 року письменниця нелегально потрапила в окупований Київ, очолила Спілку письменників і журнал “Літаври”. Жила на конспіративних квартирах, займалась напівпідпільною видавничою діяльністю.
Теліга вірила, що після війни Україна буде незалежна. Німці такі думки не розділяли, тому Олену з товаришами розстріляли в Бабинім Яру. Олені було лише 36… Разом з дружиною до останнього був і її чоловік Михайло. Під час затримання він представився письменником, щоб бути разом з коханою.
Объяснение:
Відповідь:
Твір роздум на тему: "Добро та зло в сучасному світі"
З самого дитинства ми знаємо, що у світі існують дві непримеренні сили – добро і зло. Що ж несуть у собі ці дві сили? Добро – це світла, сонячна сторона нашого буття, що пов’язана зі справедливістю, миром, коханням та злагодою. Зло – це бік темряви, де володарює обман та жорстокість, єгоїзм та зрада.
Але чи завжди добро, навіть у наш час, йде на благо людині? Стається так, що і добро може перетворитись на зло. Можна привести такий приклад: друг дав списати домашнє завдання однокласникові. Що у цьому страшного? Нічого, якщо не брати до уваги той факт, що однокласник не отримав жодних знань.
Цей одвічний двобій відбувається не тільки у сучасному світі, а й на сторінках творів видатних авторів, адже кожен із нас хоч раз замислювався над питання добра і зла. Так, у творі П. Мирного «Хіба ревуть воли...» ми бачимо роздвоєність Чіпки Варениченка, що стоїть перед вибором між добром і злом. І стається так, що на певному етапі його життя, ці дві непримиренні сили знаходять у ньому поєднання: вдень він працює, а вночі з товаришами знову ступає на злочинну стежку.
Сучасний світ повний як добра, так і зла. Проте я вірю, що в душі кожного із нас, все ж таки добро переможе над злом. Якщо кожна людина перед тим, як діяти задумається, чи благою буде ця дія, навіть якщо вона продиктована самими добрими мотивами.
Рекомендації до виконання: Кожен із нас зустрічався з добром або ж різними злочинними діяннями у своєму житті. Тому в один із абзаців можна додати випадок із власного життя, який би охарактеризував ваше власне ставлення до ситуації.
Можно добавить пару цытат с текста и всё