Велику любов та щиру вдячність письменника до матері відчуває читач в автобіографічній повісті «Діти-лебеді летять». Ганну Іванівну можна впевнено назвати берегинею родинного вогнища.
Вона взяла на себе всю відповідальність за сина, коли чоловік воював. Після витівки на ковзанці Михайлик бачить матір «поблідлою од страху і гніву», вона «посварилась на мене бровами і кулаком». Портретна характеристика матері вдало розкривається через її очі – дзеркало душі. «Краєчком хустки витирає очі» при кожній звістці від чоловіка, подобрілі материні очі співчувають Михайликові.
Цитати копача Бонавентура.
«Я, слава Богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв»;
«Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш»;
«Тільки гляну, враз бачу»;
«Я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. Є сама — добре, а нема — кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув — мало журився, проснувся, встав- встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув»;
«Опит — велікоє діло!»;
«Мені тільки засісти, то я з маху напишу що завгодно… Хочеш — комедію, а хочеш іє, яке завгодно іє і куди завгодно»;
«Оцей раз, як не найду грошей, годі, кінець, амінь. Засяду десь і буду писать все, все одно гроші; я за год напишу стільки, що й на воза не забереш».