Настала осінь, й небо затягнула хмарами,
Укрила ліс червоно-золотими барвами.
То свище, то затихне вітерець.
Якийсь художник візьме олівець,
Сяде десь посеред парку,
Візьме чистий аркуш у руки
Й почне шедевр малювати.
Поет в цей час все рими підбирає,
То закреслить щось, то знов напише.
Описує все те, що відчуває,
Коли на землю опадають листя вишні.
Там, за вікном, він бачить чудеса,
Поряд стоїть гаряча чашка чаю,
Останні у рядку слова: «Яка краса!»
Напише, й заново усе перечитає.
Для когось осінь радість принесе,
Комусь вона навіє сум.
По різному сприймаємо ми все.
Осінь – пора високих дум.
Объяснение:
З оповіданням «Тореадори з Васюківки» ми нещодавно познайомилися на уроках укр. літ. Воно мені дуже сподобалося, бо це надзвичайно цікава історія, і події, описані автором, мене дуже захопили. Головними героями цього твору є звичайні школярі Ява Рень і Павлуша Загородній, які мешкають у селі Васюківка. Це справжні бешкетники, фантазери і порушники шкільної дисципліни. Але разом з цим – це дуже добрі і чуйні хлопці, які бажають іншим лише добра.
Ява Рень – це відчайдушний енергійний хлопець. Але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – Ява? Так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. Мале пискля хотіло сказати «Я – Ваня», а в нього вийшло лише «Ява». Ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «Ява». Справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав.
У Яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. Хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш Павлуша. Ява то вигадує про метро під Васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. Незважаючи на всі бешкети Яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. Наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «Робінзоном Кукурузо».
Ява завжди має благородні наміри, але через брак знань і досвіду, нажаль, разом із своїм товаришем Павлушею іноді потрапляє у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи свої вчинки, прагнуть усвідомити зроблені помилки і намагаються їх не повторювати в майбутньому, але відразу ж вигадують нову «авантюру». Тому нам цікаво довідатися і про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, і про зйомки в кіно, і про до під час рятування Васюківки від стихійного лиха, і про викриття місцевих «шпигунів».
Мені добре зрозумілі бажання і наміри Яви, адже він мій ровесник. Думаю, головне, що доводить нам Ява – це те, що дружба – велика сила, що поруч важливо мати відданого і вірного товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, який не зрадить і завжди до в скрутній ситуації. Я впевнена, що «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – одна з найкращих книжок, тому я усім раджу її прочитати.
Ще з дитинства ми знайомі з одною із найвідоміших жінок-поетес світу, з Лесею Українкою. З людиною, доля якої здавалась важкою та гіркою, але не дивлячись нінащо, вона продовжувала йти вперед та вражати всіх своїми талантами.
З різноманітних мемуарів, історичних джерел, ми знаємо Лесю як тендітну , але дуже сильну особу з твердим характером, завдяки якому дівчина не опускала руки, незважаючи на недуг, який її поїдав щодня. У творах вона поступово розкриває свої сторони характеру, показує, якою вона може бути в різних життєвих обставинах. Поетеса принципово ставить жінку на перше місце у своїх творах. Вона робить своєрідні акценти на різних сторонах жіночої особистості, взагалі і особливо в національному аспекті. Всі її образи жінок - різні; це жінка-патріот - іноді-страдниця, іноді-берегиня, іноді-воїн. Візьмемо до прикладу героїню вірша "Забута тінь". Це вірна дружина, палко закохана дівчина, матір, жінка-творець. Всі ці ролі не є новими, але у творах Лесі Українки вони набувають нового значення, бо акцент,передусім стоїть на високій духовній силі, великих можливостях жінки. Поетеса свідомо ставить своїх героїнь на одному рівні з чоловіками як людей самооціних, несправедливо принижуваних. До того ж кожен позитивний образ підсвідчується зсередини тією чи іншою рисою самої авторки. Жінка втілює у собі дух епохи.
З її поезії ми бачимо, що розум, сила , вольність, ніжність та велич-все притаманно саме їй, як різносторонній особистості із вольовим духом.
Отже, Леся Українка для мене-це ідеал жінки, яка демонструє свою особистість по-різному, як найкраще. Вона була, є і буде прикладом надалі для всіх жінок світу.