Повість написана у 1970-1972 рр., і це дуже відчутно. Дія відбувається в школі для неповнолітніх правопорушників, та, коли автор починає розповідати читачу історії Василька Гаркавенка, Бугра, Гени чи того ж Порфира Кульбаки, виявляється, що вони такі ж, як і наші сучасні діти зі звичайнісіньких загальноосвітніх шкіл. Дитячі мрії, бажання мати маму й тата, дружба й зрада, любов і ненависть, працелюбство й лінощі - усе це оживає перед нами на сторінках книги. Головний герой увесь зітканий із протиріч: працелюбний і разом із тим лінивий, із загостреним до жорстокості почуттям справедливості до людей і безмежно закоханий у природу й звірів - загалом милий звичайний недолюблений хлопчик. Колоритні образи вчителів - не заскорузлих, не запліснявілих у своїх принципах, бо такі не принесуть користі в роботі зі зболілими душами своїх вихованців. Веселі і разом із тим сповнені болю, трохи наївні дитячі колишні пустощі, описані чудовою мовою.
Запитання: Які вчинки Івана Сили свідчать про його вихованість і скромність?
Відповідь: Про вихованість і скромність Івана Сили свідчать такі вчинки: ⇒ Прагнення до тим, хто опинився в біді (епізод з побиттям жебрака, який згодом виявився крадієм); ⇒ Коли Іван перемагає знаного бійця, він не хвалиться цим, не пишається. Він все одно вважає себе звичайною людиною. ⇒ Під час тренувань на початку твору Іван не полишає роботи на вокзалі, адже звик трудитися. Це говорить про цього, як про людину працьовиту та виховану. ⇒ Встав на захист нещасних тварин. ⇒ Завжди пам'ятав свого улюбленого тренера, який поклав початок його кар'єрі.
Цитати Григорія Сковороди: *** Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа? *** Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. *** Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри? *** Не все те отрута, що неприємне на смак. *** Бери вершину і матимеш середину. *** Добрий розум, робить легким будь-який б життя. *** З усіх утрат втрата часу найтяжча. *** Більше думай і тоді вирішуй. *** Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити. *** Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
Повість написана у 1970-1972 рр., і це дуже відчутно. Дія відбувається в школі для неповнолітніх правопорушників, та, коли автор починає розповідати читачу історії Василька Гаркавенка, Бугра, Гени чи того ж Порфира Кульбаки, виявляється, що вони такі ж, як і наші сучасні діти зі звичайнісіньких загальноосвітніх шкіл. Дитячі мрії, бажання мати маму й тата, дружба й зрада, любов і ненависть, працелюбство й лінощі - усе це оживає перед нами на сторінках книги. Головний герой увесь зітканий із протиріч: працелюбний і разом із тим лінивий, із загостреним до жорстокості почуттям справедливості до людей і безмежно закоханий у природу й звірів - загалом милий звичайний недолюблений хлопчик. Колоритні образи вчителів - не заскорузлих, не запліснявілих у своїх принципах, бо такі не принесуть користі в роботі зі зболілими душами своїх вихованців. Веселі і разом із тим сповнені болю, трохи наївні дитячі колишні пустощі, описані чудовою мовою.
Загалом мені сподобався цей твір.