Прийшла зима. Пухнастий сніг укрив все навколо: надягли білі шубки дерева, насунув білосніжну шапку будинок Заметіль замела всі дороги, переплутала всі шляхи. Природа занурилася в глибокий сон. Зникли всі звуки: не співають птахи, не шумить листя …
Весело тільки дітворі. Дітлахи дістали ковзани і лижі. Хлопчаки у дворі грають у хокей. Малеча з заливистим сміхом мчить з гірок на санках.
Ось діти зліпили величезного сніговика: камінчики – очі, морквина – ніс, замість капелюха пластмасове відерце наділи і мітлу йому вручили. Є тепер у нас свій двірник-сніговик.
Ніяк тут не обійтися і без ще однієї веселої зимової забави – ігри в сніжки. Можна снігову фортецю звести і справжня битва влаштувати, а можна просто позмагатися у стрільбі на влучність
але як відрізнити товариша, знайомого від справжніого друга?
моя відповідь - ніяк. на мою думку, дружби не існує взагалі. це слово надто часто використовується. від частого використання слова знебарвлюються і втрачають сенс.
існує безмежна довіра, терпіння, повага, тощо. адже коли ми сваримося з батьками, у нас не виникає думка про те, що треба шукати інших. і в дружбі має бути так само. друг це не просто людина з якою тобі приємно спілкуватися, це людина, чиї дивацтва ти готовий терпіти, і яка готова терпіти тебе.
прикладом справжньої чоловічої дружби для мене стали стосунки Яви і Павлуші. їх спілкування не затьмарене заздрістю, пихою або зверхністю. вони гармонійно доповнюють одне одного. врівноважений і спокійний Павлуша і веселий непосидючий Ява. їх дитинство сповнене різноманітних пригод і вигадок. одне заради одного вони готові на все. коли Ява вирішує втекти з дому Павлуша як справжній друг до йому здійснити цей задум, разом вони блукають у кукурудзі, разом висліджують, як їм здавалося, шпигунів, разом чіпляють шкільний дзвоник на собаку, і разом несуть за це покарання. життя їхнє не затьмарене інтеренетом, і від того чудове. вони знахоять цікаві прогоди в усьму, що трапляється на шляху. вони можуть уявляти себе тореодорами, акторами, героями улюблених книг, шпигунами, слідчими, сваритись, навіть битись, підтримувати одне одного в скаладних життєвих ситуаціях і переживати разом найкраші моменти життя.
саме таким я уявляю справжнього друга. людина, яка завжди поруч, в будь-якій ситуації. навіть після сварки. друг може не завжди вітатися, не телефонувати досить довгий час і не висилати вітальні листівки на свята. достатньо того, що в скрутну годину він буде поруч.