Усі ми ще з дитинства знаємо, що добро завжди перемагає зло. Проте в казках і мультфільмах, на яких виховується кожне нове покоління, перемога добра пов’язана з певним насильством (злого персонажа б’ють або знищують), тому й не дивно, коли діти вирішують конфлікт силою. Однак, на мою думку, добро має здобувати перемогу справедливістю, мудрістю та гуманністю, адже коли добро показує кулаки, то воно перестає бути добром. Сьогодні, на жаль, багато хто переконаний, що добро повинне бути з кулаками. Особливо цим спекулюють люди, наділені владою. Вони розпалюють воєнні конфлікти, прикриваючись ідеєю добра, утручаються в справи інших країн. Так уже багато років триває конфлікт на Близькому Сході, зокрема й у країні, де народився Ісус, який власним життям і смертю довів, як треба любити ближнього. Це лише вкотре доводить, що боротьба добра і зла триває. Любити ворогів своїх і відповідати добром на зло, звичайно, важко, але можливо. Приклади з літератури теж доводять, що добро здатне подолати лихий світ. Яскравою ілюстрацією цього може бути повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». Марічка пригощає Іванка цукеркою, незважаючи на конфлікт між ними та дуже напружені стосунки між родинами дітей. Після цього хлопчик задумався, вибачився за скоєне, і, зрештою, між ними зав’язалася дружба, а згодом і любов. Отже, добро має виграти вічний поєдинок із злом мирним шляхом і переконанням, аби нарешті дійти згоди та змінити цей світ на краще. Якщо ж відповідати злом на зло, то це буде поштовхом до людської трагедії.
Объяснение:
Родился в семье железнодорожника. До революции обучался в Учительской семинарии. Участник гражданской войны на Украине. В 1920—1925 годах — учился на биологическом факультете Харьковского института народного образования.
Совершил два путешествия — в Среднюю Азию и по Европе (Чехословакия, Польша, ГДР). Ездил на открытие Турксиба, осматривал строительство Беломорско-Балтийского канала, объездил всю Украину, бывал в Грузии.
Во время Великой Отечественной войны работал на радиостанции «Радянська Україна» («Советская Украина»), которая вела передачи для партизан и населения временно оккупированных районов Украины[1].
Исполнял обязанности редактора журнала «Всесвіт», входил в состав редколлегии журнала «Соціалістична борозна», сотрудничал в обществе кинорежиссёров, литераторов и сценаристов. Занимался переводами, выступал как публицист.
С 1934 года жил в Киеве в доме писателей «Ролит».
Умер в Киеве и похоронен на Байковом кладбище.
Объяснение:
Тому, що на могилі означає бути похованим на козацькому кургані, тобто поділити долю захисників свого краю