ГЕРОЇЧНИЙ ОБРАЗ КОЗАЦЬКОГО ВАТАЖКА. Перегортаю сторінки історії: набіги половців, монголо-татарських орд, розтерзання польською шляхтою та російською імперією. Десятки народів хвиля за хвилею прокотилися нашою землею, поки не усвідомила вона себе врешті-решт Україною. За її незалежність і волю боролися славні гетьмани. Але вороги не давали країні піднятися, вирватися з ярма. Волелюбний народ боровся, мечем і словом відстоював свою національну гідність.
Із болем, із щемом у серці писав Т. Г. Шевченко про долю України, плакав пекучими сльозами, що не міг захистити її. Тому часто звертаючись до героїчних подвигів козацтва, намагався розбудити національну свідомість свого народу. Патріотизм, прагнення до свободи, любов до рідного краю повинні бути у нас в крові, заповідані ще козацькими лицарями.
Україна - це найважливіше для кожного з нас. Ми любимо її, неначе рідну неньку, дякуємо їй за те, що вона так само кохає нас і попри всі невзгоди буде продовжувати так любити. Україна - це країна з добрими та розумними людьми, що довгі роки, на протязі багатьох століть боролися за свою незалежність. Українці - народ, який, так само, як і рідна земля, - ніколи не перестає боротися та не опускає руки. Доля України в наших руках. Ми, сини та доньки нашої неньки-країни, повинні зберігати усі традиції, що на протязі багатьох років поступово забувалися; ми повинні щиро кохати нашу чисту та гарну українську мову, поважати українські землі, будь то луги чи ліси, болота чи моря.
Ми завжди повинні пам'ятати, хто ми є, та з гордістю казати: "Я - Українець".
Объяснение: