Бо важко жити людині бездушній. "Що посієш, те й пожнеш". Що можна посіяти, коли душа - найголовніший скарб, що є у людини, відсутня? Нічого, і пожне ця людина порожнечу навкруги себе. Бо бездушний - це той, хто йде по головах, хто і свою голову застосовує тільки для того, щоб задовільнити себе, і врешті ця людина страждає - колись комусь була потрібна до чи просто підтримка, а вона пройшла повз, а колись прийде час, в який цій людині буде потрібна чиясь до але навкруги буде лише пустеля, бо всі її покинули.
Ето было осенью как синичка скучала за весной. Ей было скучно никто с ней не хотел дружить, к каму не падайдёт все говорят ,,Уоди ты нам не нужна,, синичка не могла додуматься и пачему мне все говорят уходи. кагда она проснулась было стоко много падснежников и ручьёв,синичка аж запела от радости. но как падошла к ручью и увидела какая она не красивая и подумала ,,Может по етому со мной не хотят дружить потому что я не умываюсь не рачёсываюсь,, пришол новый день она сделала себя такой прекрасной что все аж говорили ,,какая она красивая,, и так потом синичка пела аж до вечера.
1. Змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам.
2. Він сподівається на Степанову добрість.
3. З конюхом у нього особливі стосунки.
4. Він , Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то завдяки злому випадку, химерам долі.
5. Шептало вперше пошкодував, що опинився на видноті
6. Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста
7. Він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини
8. Йому кортіло будь-що виправдати Степана
9. Люди , знають: на Шептала можна покластися.
10. Такий покірний і роботящий, тільки віжок торкнись, уже чує, вже розуміє, підганяти не доводиться.
Объяснение ПИШЕТЬСЯ В ЛАПКАХ І ВСЕ )))