М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Твір на тему: « Портрет Доріана Грея» - інтелектуальний роман Оскара Вайльда .

👇
Ответ:
ikstar
ikstar
17.08.2020
Роман був написаний на замовлення американського журналу і вперше опублікований у 1890 році. Однак для окремого видання обсяг твору був явно замалий, адже писати такі "портативні" романи було не в дусі англійської прози. Тому, коли постало питання про розширення епічного полотна, Оскар Уайльд уводить сюди велику кількість цитат, філософських роздумів, описів... Цим критики й пояснюють деяку непропорційність окремих частин твору, зокрема найбільшого за обсягом одинадцятого розділу, куди автор додає цілі абзаци з різних брошур, антикварних реєстрів тощо. У цій частині твору показано, яким є життя головного героя роману, Доріана Грея, коли він уже знає про містичні властивості свого портрета й роками ховає його на горищі, паралельно обертаючись у вищому товаристві, колекціонуючи предмети розкоші й антикварні дрібнички, проводячи своє існування в порожніх розмовах і сумнівних розвагах. Отже, "затягування" розповіді особливо видно в цій частині твору, де перелік рідкісних музичних інструментів, історії коштовного каміння, гобеленів, описи культових убрань і властивостей ароматичних речовин займають цілі сторінки.
Проте не можна стверджувати, що "Портрет Доріана Грея" має риси інтелектуального твору лише завдяки вимогам видавця збільшити обсяг роману. Інтелектуалізм у літературі виявляється у схильності персонажів, оповідача, ліричного героя до розумових рефлексій, самоаналізу, у порушенні й художньому втіленні важливих проблем. Уже на початку твору читач бачить епіграф філософського спрямування, який змушують замислитись: "Митець — творець прекрасного... Глядача, а не життя — ось що, власне, відображує мистецтво..." та інші. А чого варті монологи одного з персонажів роману Генрі Уоттона! Своїми міркуваннями, пересипаними численними цитатами й метафорами, про недовговічність краси, про ілюзорність моральних засад, про нетривкість кохання він заворожує не тільки юного Грея, а й читача. Вартий уваги постійний аналіз Доріаном свого життя. У його роздумах автор ніби "жонглює" поняттями моралі, етики, психології, змушує нас задуматись над одвічними питаннями добра і зла, над проблемою життєвого вибору.
4,6(41 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Блинь
Блинь
17.08.2020

Объяснение:

Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса, Небезпечне оружжя – жіноча краса.” “Гумор — невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.” “Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо» Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить. Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів” (Іван Франко)

Всі – жінки, коли вони кохають. Хто зрікся всього, а себе не зрікся, – не любить той.Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.

Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.Як може бути, щоб тіла ходили вкупі, але душі двома шляхами й врозтіч?

4,7(11 оценок)
Ответ:
aytac200505
aytac200505
17.08.2020
Мартин Боруля не труситься за кожну копійку, не знущається з бідніших за себе, але він, як і мольєрівський герой Журден, у своєму прагненні офіційно стати дворянином, по суті, втрачає здоровий глузд.

Сповненими іронії, а іноді й сарказму, є сцени, у яких Боруля намагається завести в своєму домі «дворянські порядки». Комічний ефект тут досягається завдяки разючій невідповідності між давно усталеним життя селянина- хлібороба й омріяною панською шляхетністю.

Так, Мартин Боруля:
• наказує і собі, і членам родини довго спати, хоча від спання йому нудно, та й боки болять;
• планує розвести собак та їздити на полювання;
• хоче віддати доньку Марисю за «благородного», який потім через кумедне непорозуміння тікає від неї;
• намагається прилаштувати сина на «благородну» чиновницьку посаду, проте Степана звільняють;
• прагне офіційно оформити своє «шляхетне» походження, але з’ясовується, що в документи закралася фатальна для нашого героя помилка (запис зроблено на прізвище Беруля, а не Боруля).

Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство — це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика».

Автор саркастично висвітлює це протиріччя в епізоді, де Мартин наказує дружині Палажці навчитися, як подавати чай і каву «благородному» гостю: «Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися в неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?»
4,8(79 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ