Давалося б – що такого важливого в шматочку тканини? Але рушник з давніх-давен в Україні мав велике значення. Він був частиною традиційних обрядів на свята, важливим елементом весіль, похорон, хрещення дитини. А також, звичайно, частиною декору.Залежно від тканини можна було визначити заможність родини. Кількість рушників у посагу нареченої говорила про її вправність, адже вона сама мала їх зшити та розшити візерунками. Бувало, що молода мала безліч рушників, але вони були розшиті незграбно та невправно. А інша мала декілька, але дуже красивих – такий талант вишивання дуже цінився.В рушники для певних подій вкладалися певні емоції. Вишиваючи заздалегідь рушник до хрещення дитини, мама молилася, аби рушник вийшов красивим – як майбутнє її дитя. До обряду поховання на рушниках вишивалися певні символи, які б могли до заспокоїтися душі померлого. Для хлібного рушника, в який клали охолонути тільки-но спечений хліб, обирали найкращу тканину та нитки – адже «хліб усьому голова». Хліб - найважливіша страва на столі, тому й рушник мав бути бездоганним.Для різних свят українські жінки ткали спеціальні рушники – кольори, візерунки, довжина підбиралася залежно від значення свята. Найважливіші рушники готувалися на Різдво та Великдень.Рушники завжди були на покутті – прикрашали стіни біля ікон. Чим більше рушників на стінах – тим краща доля у сім’ї. Господині ретельно слідкували за чистотою цих елементів декору. Також рушники часто прикрашали столи, рушниками накривали подушки на ліжках.Про важливе значення рушника в український культурі говорить велика кількість пісень, приказок, прислів’їв, казок, співомовок про нього. Рушник для українців – символ дому, добробуту та душевної чистоти.
Казки бувають різні, і з різними початками, з різними героями, і звісно з різними кінцями. Але хвилює нас не те які сюжети, і жанри у казок, а чому все таки одні казки веселі, а інші сумні. На це можна відповісти так. Автор хоче показати, свою казку по своєму, не схожу на іншу. Чому є багато сумних казок, автор хоче показати, що життя не таке насправді як ми думаємо, і що не завжди все закінчується добре. Він хоче пояснити, навчити своєю казкою, своїх читачів. Наприклад, казка Червона Шапочка, так казка закінчилась з хорошим кінцем, і всі живі і здорові, але в цій казкі є повчання, не можна говорити з незнайомцями, не можна довіряти чужим людям,якщо ти їх зовсім не знаєш, і хто-зна як би було б, якби повз цієї хатинки не мисливці. Ми знову спитаємо так чому є і сумні казки. Автор повчає своєю казкою, щоб читачі зробили висновок, і думали: "А щоб я зробив би, на місці героя" Отже, сумні казки потрібні для того, щоб ми зробили висновки, і не наступали на граблі, як зробили це, герої казок.
