Відповідь:
1. Іван зростав з батьком, мати померла, коли хлопцю було 13 років(здається)
2.Перші ази науки хлопчина здобув у батьковій школі, яку той організував для сільських дітей.
3. Нечуй-Левицький був досить дивакуватим, наприклад, завжди ходив з парасолькою.
4. Він був надзвичайно пунктуальним.
5. Самотній холостяк ніколи особливо не дбав про гроші, витрачаючи все на книги, які в кінці життя виявилися нікому не потрібними.
6. Спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов.
7. Про нього ходили справжнісінькі анекдоти: оскільки журнали письменник читав не регулярно, а цілим комплектом наприкінці року, потім переказував усім старі новини з тих журналів.
8. Казали, що в нього бабський характер — недарма ж йому так добре вдалося описати Кайдашиху, бабу Параску та бабу Палажку. У селах над Россю й досі хваляться тим, що прототипи для своїх знаменитих бабів Нечуй знаходив саме тут, і кожне село хвалиться саме своєю першістю. Він вірив, що “в кожній людині, одколи світ животіє, сидить трохи чорта, трохи й Бога, або в декого й багато Бога, і отой Бог вижене колись чорта та й прожене його на очерета та болота”.
Моя мама є берегинею домашнього вогнища. Вона — найсправжніша жінка в повному розумінні цього слова. Мама завжди готова до та подарувати своє тепло й ніжність кожному, хто потребує цього. Вона — ангел-охоронець нашої сім’ї.
Часом між нами трапляються сварки. На жаль, іноді ми виливаємо накопичений негатив на близьких. Але слідом за розладами завжди настає примирення. У такі моменти по-справжньому усвідомлюєш, наскільки тобі дорога й цінна мама, як потрібна її моральна підтримка. Ось за все це я і люблю свою маму.