М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

У нашім раї на землі.
1. Найкращим на землі, як вважає Т. Шевченко, є:
а) гармонія людини і природи;
б) сите життя;
в) мати зі своїм дитяточком малим;
г) добрий заробіток.
2. Мати у письменника – це:
а) чемність і повага;
б) святий образ;
в) серце всесвіту;
г) душевний спокій і злагода.
3. Свою самотність рідненька буде відчувати через те, що її:
а) близькі люди залишили напризволяще;
б) ніхто не догляне;
в) ніхто не розуміє;
г) діти розійшлися, хто на заробітки, хто в москалі.
4. «…І перед нею Мов перед образом святим» – ця
висловлювання стосується:
а) рідної землі;
б) матері;
в) Батьківщини;

г) дитини.

4

5. «Он байстря несе покритка на базар», – так знедоленій героїні:
а) дорікне будь-який солдат;
б) з посмішкою скаже пан;
в) защебече соловей;
г) кричатимуть люди.

6. Через народження позашлюбного дитя жінка втратила:
а) можливість відвідувати вечорниці;
б) красу;
в) здатність веселитися;
г) любов до своєї дитини.
7. Жінка-покритка, яку батьки вигнали з хати, залишає рідну домівку, мов:
а) з хреста знята;
б) у воду опущена;
в) муха в окропі;
г) зірка небо.
8. Знедолену героїню з байстрям на руках цураються навіть:
а) малі діти;
б) квіти польові;
в) старці;
г) жебраки.
9. Про що матиме розповісти покритка своїй дитині, коли та підросте:
а) важке життя люду;
б) несправедливість, яка панує у суспільстві;
в) панича лукавого;
г) щасливе життя на волі.
10. Що у майбутньому очікує дитину жінки?
а) Непосильна важка праця;
б) солдатська муштра;
в) бути поводирем у сліпця;
г) принизлива служба козачком у пана.

5
11. У чому дорікатиме Іван свою матір, коли стане дорослим? Що вона його:
а) на світ народила;
б) не забезпечила житлом;
в) не навчила читати і писати;
г) віддала в солдати.
12. Яку долю передрікає поет своїй героїні?
а) довічна принизлива праця на пана;
б) щасливе життя зі своїм Іваном;
в) служба в монастирі;
г) страждання і смерть.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
dasha685331
dasha685331
05.08.2021

Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце… Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спині

• «Жив… відколи осиротів». • «Це була найбільша радість Климка — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,— гарячої та запашної. Про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав “посередньо”». • Дядько Кирило — Климку: «Ай, добра ж… У-у-у, такої не всяка й кухарка зварить…» • «Він отак би й виріс серед уквітчалих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів… Од них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат». • «Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/klimko-tsitatna-harakteristika/

4,4(87 оценок)
Ответ:
dayana13112007
dayana13112007
05.08.2021

Відповідь:

Якщо "старий"  - мова йде про шевця, якого Климко зустрів на базарі, то, на мій погляд, цей чоловік  прожив довге і досить нелегке життя. Він давно не працює на шахті, залишившись інвалідом без обох ніг, а руки його й досі  "подзьобані вугільними скалками, наче покроплені синькою".  Живе він з того, що продає на базарі пошиті власними руками прорезинені тапочки. Але у нього добре серце. Він шкодую і допомагає всім, кому може: Климкові, дівчині з Сумщини, яка добирається додому, тітці Марині, яка вийшла на базар щось вторгувати чи виміняти на сіль, але з жалю майже всю сіль роздала. Швець бачить, що хлопчина поганенько одітий та ще й босий, хоча вже почалися холодні осінні дні, бачить також, що хлопець хворий, що він пішки пройшов майже 200 кілометрів до Слов"янська, думаючи, що тут є сіль і проминувши містечко, де ту сіль можна знайти. Тому він дарує Климкові тапочки, підказуючи, щоб хлопець вибирав трішки більші, а потім знайомить його з жінкою, яка міняла на базарі сіль. Цю жінку він просить до хлопцеві і за це також дарує їй взуття. На прощання каже до жінки : "— Ви ж підмогніть там хлопчині. Як тебе хоч звати, земляче? Климко? Бувай, Климку, кріпися в дорозі, бо вона ж тобі неблизька. Бувай".

Пояснення:

4,8(5 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ