Сашко з Софійкою зупинили прокляття, врятувавши Катрю із її сім'єю. Дід Толя повернувся до сім'ї написавши лист про те, що з цим бізнесом у нього трапився провал у пам'яті і він геть забув про сім'ю. Бабуся сердилася, але коли вона у письмі прочитала, що він, дід Толя, який був сиротою, згадав про те, як його виховувала бездітна, добра Катерина. Оскільки Катерина загинула 50 років тому (а її Софійка з Сашею врятували), бабуся термін "провал у пам'яті" сприйняла буквально і таки ла "склєрозика", як вона зрозуміла.
Герой на ім'я кактус.
Це прізвисько одного хлопця,його справжне ім'я Сашко Смик .Колись він був як усі,мав сили рівні з іншими,був одного зросту з усіма,особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей.Але після останнього літа він виріс на дві голови,накачав м'язи.Особливо вирізняла його серед інших зачіска,схожа на кактус.Відчувши силу,він став занадто самовпевненим,зробився бешкетником.Ображав свого сусіда Клима,обзивав його різними образливими словами.
Кактус не подобався багатьом.Автор характеризує цього героя з деякою непривітністю,зовсім не симпатизує йому.
Автор називає цього героя орангутангом.Він дуже добре змальовує зовнішність та риси Кактуса,але без якогось захоплення ним.На мою думку,автор навіть підкреслює,що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.
Сашко у творі пережив багато пригод,дечому навчився.Мене тішить те,що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої"колючки".
Сподіваюся,що ятобі до
Наприклад за творами звірина школа.
Объяснение:
Друзі справжні — мов брати рідні
Народна мудрість
Справжнім чарівником художнього слова можна назвати українського письменника Всеволода Нестайка. Сам він вважає, що побути дитиною йому завадила Велика Вітчизняна війна. Тому й став дитячим письменником, щоб у творах повертатися у дитинство, догратися, досміятися.
Повість "Тореадори з Васюківки" теж про гру, вигадку, фантазію. Романтика щоденних пригод так захопила двох друзів Івана Реня і Павла Завгороднього, що іноді вони втрачають відчуття межі між реальністю та уявним світом, створеним ними самими.
Вже з перших рядків повісті починаєш розуміти: доведеться сміятися. І сміятися багато та весело. Такий незвичайний колорит сільського дитинства зобразив письменник. Пригоди героїв повісті починаються змалку. Пискнув неправильно хлопчина власне ім'я. От і прозвали Явою на все життя. Але немає коли засмучуватися з цього приводу, бо виникає стільки справ, що не вистачає часу замислюватися над тим, як там тебе називають. Та ще й є друг Павлуша, який виручить і до що-небудь придумати.
Ява і Павлуша не вигадники. Це дві "бомби уповільненої дії", хоч у їх вчинках немає злого умислу, а тільки добрі наміри. Адже добру справу хотіли зробити хлопці, коли проводили першу лінію метро у Васюківці. Порятунок маленького песика Собакевича із занедбаної криниці взагалі можна назвати подвигом без будь-яких жартів: далеко не кожен спуститься на дно напівзруйнованого колодязя. Щоправда, енергія у хлопців б'є через край. Тому навіть добрі справи часто перетворюються на комічні ситуації, що викликають сміх.