Фольклор українського народу є дуже цінним скарбом. Він формувався на протязі багатьох століть і об"єднує часи Київської Русі з сьогоденням. Долаючи різні перешкоди на своєму шляху фольклор видозмінювався і набував різних жанрових втілень. Занурившись у історію ми можемо знайти славетні думи, які звеличували переможців; повчання, що не втратили актуальності до сьогодня; легенди, балади, казки і багато чого іншого.
Фольклор втілює велику цінність ще тому, що найкращі твори великих поетів взяті зі скарбниці творчості народу, незмірно глибокої, різноманітної, чистої і мудрої. На основі фольклорних творів на українських землях формувалися і розросталися театри, пісенні твори і навіть художне мистецтво.
Своє ставлення до фольклору у своїх роздумах втілив великий філософ Григорій Сковорода, під час навчання він радив учням обов’язково вивчати усну народну творчість, яка найповніше зберігає скарби народної мудрості. Він наголошував на тому, що лише та людина має право на пошану, що не забува славетного походження свого і може почерпнути для себе всю розмаїтість думок народного мистецтва, зрошеного кровю і слізьми українського народу.
Я вважаю, що людина знаюча свою історію і фольклор заслуговує називатися справжнім патріотом. І що саме велике багатство знаходиться не в самомій усній народній творчості, а в тому що ця творчість зворушила у серці людини.
1. Лось прислухався до землі, очікуючи (Б) весну.
2. У реченні На тому боці, ген під обрієм, примостилося село використано (Г метафору).
3. Словами очі все густіше набрякали кров'янистим смутком, аж горіли червоним розпачем охарактеризовано (Б) лося.
4. Доведіть, що твір Є. Гуцала «Лось» за жанром — оповідання.
Твір Є. Гуцала «Лось» за жанром — оповідання, адже написане прозовою мовою, невелике за обсягом, у ньому розповідається про одну подію (трагічний випадок із лосем), яка відбулася за короткий проміжок часу (кілька годин), героїв небагато (лось, двоє братів і дядько Шпичак).
5. Прочитайте опис природи, який вам найбільше запам'ятався. Яку роль відіграють пейзажі в оповіданні?
Пейзажі дозволяють уявно краще уявити обстановку, де відбувалися події оповідання. Спонукає читача приглядатися до природи на своїй прогулянці.
6. Лось остерігався не тільки вовка, лиса, а й людини, адже він остерігався мисливців, які полюють на тварин.
7. Поводження лося у крижаному полоні.
"…Цієї миті річка під ним затріщала.
Він усіма чотирма ногами спробував одштовхнутись, але ратиці його були вже у воді, і лось вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу. Він ще раз конвульсивно здригнувся всім тілом, укладаючи всю свою силу і весь свій відчай, у той рух, але провалився ще глибше, і тепер крижані уламки билися об його спину. Він на мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли його передні ноги злетіли на кригу, то здавалося, він уже вискочить і врятується, але крига тріснула під вагою великого тіла, і лось ще раз опинився по шию у воді. Він ревнув, кличучи на до його очі все густіше набрякали кров'янистим смутком, аж горіли червоним розпачем. Ще раз спробував вирватись, але вдалося тільки однією ногою, — друга вдарилась об лід і стала майже неслухняна. Вода в ополонці закров'янилась, і червоне зразу ж стікало за течією, зникаючи під кригою.
Лось відчув, що так йому не вирватись. Подібне відчуття вже приходило до нього — саме тоді, коли восени, у чорному бору, що стогнав од вітру, його почала переслідувати вовча зграя… Річкова течія була на вид не така страшна, як вовки, вона мчала не так швидко, вона не обпалювала його своїм смертельним диханням, але течія була така ж сама невблаганна, і чим більшу він розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти його під лід. Лось, розуміючи це, намагався поводитись обачно, але нога боліла, тіло слабло, і сили поступово покидали його. Він збирався до свого вирішального кидка, і коли знову не пощастило, то лось на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба, що він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме".
Автор відображає намагання тварини з людськими роздумами, переживаннями, надією. Це особливо підсилюється словами вжахано відчув, конвульсивно здригнувся, укладаючи весь відчай, очі набрякли смутком, горіли червоним розпачем, розуміючи це, почав поводитись обачно.
8. Знайдіть і прочитайте портрет Шпичака.
"Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, у розтоптаних, з довгими халявами чоботях, у яких він тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд з дітьми. Він, мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись. На губах у нього запеклась біла смага — мабуть, од якогось раптового, скороминущого переживання. Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахами".
Деталі опису зовнішності Шпичака кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, у розтоптаних, з довгими халявами чоботях, у яких він тонув мало не по пояс , відсутність гарних слів, радості від його появи свідчать про негативне ставлення автора до нього.
9. Знайдіть і прочитайте рядки, які передають стривожений стан Шпичака.
"Радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахами".
Через те, що його вчинок побачили діти, він не сподівався на такий поворот подій, це підкреслюють антоніми.
10. Хлопчики не осудили вголос вчинок Шпичака, ніяк не відреагували на його обіцянки, адже Шпичак – рідний дядько, ще й пообіцяв поскаржитися батькові хлопців. Як би себе мали повести в цій ситуації? Думаю, мій батько зрозумів би мою думку, на відміну від батька хлопців. Йому б теж було шкода беззахисної тварини. До того ж мешканців зоопарків не можна вбивати.