Федько був у очах отоючих хулiганом i двiйочником, але вiн не побоявся прийти на до поступив благородно. З iншого боку "домашн1й чемний хлопчик" тiльки ззовнi був таким. За зовнiшньою показною ввiчливiстю ховалися боягузтво, хитрiсть, заздрiсть i кепський характер.
«Співець» Леся Українка аналіз Автор: Леся Українка Рік написання: 1889 Тема «Співець» – краса вранішньої природи, її гармонія. Основна думка «Співець» – уславлення краси природи, оптимістичного світобачення; назва підкреслює основну рису героя твору солов’я – його майстерність у неперевершеному співі. Художні образи у вірші «Співець» Лесі Українки Зорі – яскраві, червоні, привітно сяють над світом, і їх радісно вітає все живе на землі; троянда – розкішна, вродлива, «найкраща з квіток», своїми барвами прикрашає садок, радує око; соловейко – «співець чарівливий», шле вітання зорі вечірній і зорі вранішній, славить життя; від його любого співу розпускаються квіти, розвиваються садки. Художні засоби та прийоми «Співець» Епітети: «багрянії зорі», «пісні голосні», «ясним самоцвітом», «троянда розкішна», «співець чарівливий», «година сумна» та ін. Метафори: «грала промінням», «усміхалась весняним привітом». Порівняння: 1) Вже пролетів, немов пташка зальотна, Весняний той час. 2) Вітер зітха, мов дріада сумує. Персоніфікація: 1)Пишно займалися багрянії зорі. 2)Гордо палала троянда розкішна. У творі змальовані: весняний вечірній пейзаж «Пишно займались багрянії зорі колись навесні…»; пейзаж вранішній «… грала промінням, ясним самоцвітом порання роса…»; садок «Горда палала троянда розкішна, найкраща з квіток, — барвою й пахом вродливиця пишна красила садок»; У своїй ранній поезії «Співець» Л.Українка запевняє читачів у тому, що ніякі сили не примусять її відмовитись від патріотичного обов’язку — служити своїй батьківщині й рідному народові. Та хоч би й крила мені солов’їні, І воля своя, – Я б не лишила тебе в самотині, Країно моя!
Важко заперечити важливе значення освіти й науки в розвитку суспільства. Усе, що оточує нас — речі, техніка, предмети повсякденного вжитку, — є результатом наукових винаходів, сумлінної праці й натхнення багатьох людей. Ми також можемо стати ученими, фахівцями завдяки здобутій освіті. Тож зрозумілою є необхідність знань і для подальшого прогресу людства.
Немає жодної сторони людського життя, яка б не базувалася на раніше набутих, а тепер старанно збережених знаннях. Науково-технічний прогрес, розвиток різних галузей промисловості, виробництво різних товарів... Однак не можна вважати, що наукові відкриття та знання мають вплив лише на матеріальну сторону нашого існування. Так, культурне життя було б також неможливим без знань та наукового поступу.Ми не знали б, що таке якісна художня фотографія, якби не був винайдений фотоапарат, не дивилися б прекрасних кінострічок, якби колись не з'явилась перша кінокамера. Та й сучасні діячі мистецтва не мали б чого вдосконалювати та поглиблювати, якби не знання, закладені їхніми попередниками у фундамент певного виду мистецтва. Ні, таке уявити неможливо, а це ж тільки поверховий огляд того, на що б перетворилося наше існування без розвитку культури.
Наукові відкриття та винаходи роблять людину ерудованою, розширюють її світогляд, змушують по-новому подивитися не тільки на певну проблему, а й узагалі на світ. У зв'язку із цим доречно згадати п'єсу Бертольда Брехта "Життя Галілея", де головний герой досліджує і пояснює причини й особливості руху планет. Це дуже цінне для науки відкриття, однак влада засуджує Галілея на смерть. Чому? Темні неосвічені італійці починають цікавитися цією "небезпечною" теорією, бунтувати проти насаджуваних церквою забобонів. Робимо висновок: знання — не "мертвий вантаж" для пам'яті, вони здатні змінити наше уявлення про світ.
Федько був у очах отоючих хулiганом i двiйочником, але вiн не побоявся прийти на до поступив благородно. З iншого боку "домашн1й чемний хлопчик" тiльки ззовнi був таким. За зовнiшньою показною ввiчливiстю ховалися боягузтво, хитрiсть, заздрiсть i кепський характер.
Объяснение: