Объяснение:
Один із головних героїв казки Гофмана «Крихітка Цахес» є маленький виродок, якому фея Рожа-Гожа з жалю дарує три золоті чарівні волосинки. Завдячуючи їм все видатне і талановите що відбувалося у присутності Цахеса, приписувалося йому. А ось і вчинки самого малюка приймаються за вчинки тих, хто знаходиться поряд з ним. Цахес досягає вражаючих висот. Його вважають геніальним поетом, згодом він займає посаду таємного радника, а потім стає міністром.Але насправді він є дуже жорстоким. Брехливим, бридким та постійно знущається над людьми. І можна прийти до висновку, що його справжній зовнішній вигляд відповідає його душі, і цей дарунок лише зашкодив йому. Три золотисті волосинки, подаровані феєю, в наш час є символічним образом грошей, золота, багатства та їхньої нескінченної влади над суспільством.На мою думку і в наші дні є багато Цахесів – людей, що привласнюють собі результати чужої праці, чужі заслуги і почесті. Вони всі свої проблеми та наслідки неналежних добре вихованій людині вчинків вирішують та приховують за до своїх статків та соціальних статусів.Також автор наштовхує нас на думку про те, що у нашому світі є дуже багато талановитих людей, які не можуть проявляти свою обдарованість та розвиватися через таких Цахесів. Наприклад, одним із таких людей є Бальтазар і він один із небагатьох бачить справжню натуру маленького курдупеля. І ми маємо вчитися в нього як розрізняти таких людей, які псують суспільство своїми вчинками і завдяки яким ми живемо у такому безчесному світі.Я вважаю, що і тут можна провести паралель між тим, що і наша влада також є яскравим уособленням якостей Цахеса. Ні для кого вже не секрет, що результати голосувань фальсифікуються, а все, що відбувається насправді влада нам показує через рожеві окуляри, а усі рішення приймаються на користь тих, хто займає пануючі позиції, має більше грошей та авторитету ніж інші.Ми не повинні плазувати перед тими, хто думає лише про себе і підкорятися їхній нікчемній владі. Отже люди, зокрема ми, молодь, повинні задуматися над тим, що у майбутньому саме нам належить жити у нашій країні і саме від нас залежить якою буде вона у майбутньому. І нам усім потрібно об'єднуватися заради однієї благородної цілі – зробити світ краще.
У статті про Ольжича на сайті «Українська література» говориться, що «друга збірка поета — «Вежі» (1940) метафоричністю своєї назви визначає вершини духовності, яка породжує енергійне рішення і дію, закликає до героїзму. Поняття героїзму у Ольжича включає не одну лише чесноту, а й потужний духовний заряд, здатний оновити та морально оздоровити світ покори і рабства. Збірник повністю присвячений революційній боротьбі за незалежність рідної країни. Третя збірка Ольжича «Підзамче» (1946 р.) була видана вже після його трагічної смерті. Він ще встиг переглянути та підготувати її до друку, але з виданням не поспішав — був дуже вимогливий до себе і власної поезії. У «Підзамче» Ольжич досяг найбільшого артистизму, враховуючи, звичайно, і те, що він почав друкуватися вже зрілим поетом. Особливо близькі до неокласицизму такі вірші як «Шякунтала», «Сонна Венус», «Люкреція», «Данило» і т. д. В них відчуваються гармонія думки й почуття, урівноваженість духу, спокій».