15. Домінантними у творчості Олександра Олеся були ознаки такої стильової течії, як:
А) реалізм;
Б) імпресіонізм;
В) символізм;
Г) футуризм.
16. Перша поетична збірка Олександра Олеся мала назву:
А) «З журбою радість обнялась»;
Б) «Чужиною»;
В) «Перезва»;
Г) «Кому повім печаль мою».
17. За родовою ознакою твір Олександра Олеся «Чари ночі»:
А) сонет;
Б) романс;
В) ліро-епічний;
Г) драматичний.
18. Твір Олександра Олеся «Чари ночі» належить до такої тематичної лірики, як:
А) філософська;
Б) інтимна;
В) пейзажна;
Г) патріотична.
19. До характеристики строфи поезії Олександра Олеся «Чари ночі»:
Лови летючу мить життя!
Чаруй, хмілій, впмвайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся!
НЕ має відношення такий термін, як
А) метафора;
Б) ямб;
В) інверсія;
Г) риторична фігура.
20. Провідний мотив твору Олександра Олеся «Чари ночі»:
А) оптимістичний погляд на життя;
Б) краса літньої української ночі;
В) сенс людського життя;
Г) краса життя і кохання.
21. Для аналізу твору Олександра Олеся «Чари ночі» зайве поняття:
А) паралелізм;
Б) контраст;
В) символіка;
Г) персоніфікація.
22. Прийом обрамлення використано в такому творі Олександра Олеся, як:
А) «З журбою радість обнялась»;
Б) «О слово рідне! Орле скутий!»;
В) «Чари ночі»;
Г) «По дорозі в казку».
23. За родовою ознакою твір Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!»:
А) епічний;
Б) ліричний;
В) ліро-епічний;
Г) драматичний.
24. За жанровим різновидом твір Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!»:
А) сонет;
Б) ліричний вірш;
В) елегія;
Г) ода.
25. Твір Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий!» належить до такої тематичної групи, як:
А) філософська;
Б) інтимна;
В) пейзажна;
Г) патріотична.
27. Романсом є твір:
А) «О, панно Інно….»;
Б) «Чари ночі»;
В) «Блакитна панна»;
Г) «Молюсь і вірю»;
Д) «Ви знаєте, як липа шелестить…».
28. Блавати, камеї, фрески – ці образи емоційно наснажують поезію:
А) «Арфами, арфами..»;
Б) ) «Ви знаєте, як липа шелестить…»;
В) «Блакитна панна»;
Г) «Чари ночі»;
Д) «Різдво».
Григір Тютюнник — Три зозулі з поклоном (дуже стисло)
Повертаючись додому, хлопець помічає, що сусідка Марфа Яркова щось дуже пильно його розглядає. Мати пояснює, що Марфа любила його батька, а він на нього схожий.
Потім мати згадує, що Марфа завжди першою відчувала, коли від тата має прийти лист, бігла до пошти і вмовляла листоношу дати їй хоча б потримати дорогоцінний трикутник. Платила за це карбованець і обливала листа гарячими сльозами. Вона, Соня, все те бачила, завжди бігла за Марфою з поля слідком. Сама ж ніколи так не здогадувалась про листи.
Марфа була молодшою за батька, але він завжди виглядав молодим, був показним, сильним, красивим. Дівчині не пощастило з чоловіком, от і закохалася вона, хоч Михайло приводу не давав, тримався осторонь.
Тільки в останньому своєму листі написав:
"Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір несходиму, а чи впадуть од морозу".