Головним героєм поеми Івана Франка «Мойсей» автор зробив український народ, адже нічого в цьому світі не може зупинити його переможний рух, адже саме народ є творцем історії. За основу цього твору автор обрав відомий біблійний сюжет, але змінив його відповідно до свого задуму. В образі Мойсея поет намалював вождя, який присвячує своє життя боротьбі за майбутнє свого народу, любить свій народ і самовіддано служить людям.
Намагаючись схилити у свій бік народні маси і маючи за мету не великий ідеал, а особисту користь, Мойсею вести народ до високої мети перешкоджали Датан і Авірон. Цих ворогів головного героя поеми І. Франко зобразив «лихими демонами громади». Вони прагнули відвернути народ від обраного шляху, яким вів його Мойсей, тому й розвінчуються у творі. В образах Авірона і Датана автор викриває угодовців, реформістів, і зрадників революційного руху. І. Франко картає їхні демагогічні заяви, в дні народного бунту спрямовані на захист спокою як «найблаженнішого стану», викриваючи їхню сутність словами Мойсея.
Мойсей зображений поетом як відданий син свого народу, який бореться за його визволення і беззавітно любить своїх співвітчизників. І тільки на хвилину головний герой поеми схибив своїй вірі. Можливо, таким чином І. Франко прагнув показати, що справжній вождь не повинен мати жодних сумнівів у вірності і справедливості обраного ним і його народом шляху.
Трагедія Мойсея як пророка полягає у його конфлікті з народом. Його душу отруює сумнівами Азазель, демон зневіри. Доходить до того, що Мойсей навіть розпачливо скрикує: «Одурив нас Ієгова!». За таку свою зневіру Мойсей врешті-решт був покараний. Він бачить свою рідну землю, але так і не ступає на неї, бо помирає на порозі землі своїх предків.
Це жорстоке покарання для будь-якої людини. І. Франко впевнений, що вождь зобов’язаний вірити в силу свого народу, бути завжди з ним і залишатися цільною людиною. Відчай і роздуми, хитання і зневіра Мойсея все одно не можуть втримати ватажка осторонь від переможного руху народу, якого ніхто не в силах зупинити. Мойсей залишає табір, але його співвітчизники вже не можуть повернути назад. Вони обирають собі нового вождя і все-таки приходять на обіцяну пророком землю. Смерть вигнанця Мойсея у самоті спонукає його співвітчизників піднятися на новий похід на чолі з Єгошуа — «князем конюхів». Мойсей пішов, але народ продовжував свою боротьбу, адже щасливе майбутнє було не за горами.
Змінюється час, змінюються ватажки, але боротьба продовжується і її ніщо не зупинить. Саме цю філософську думку і розвиває у поемі про Мойсея, у поемі про народ її автор І. Франко.
Зворотній зв’язок
